"03" січня 2012 р. Справа № 5027/1350/2011.
За позовом публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка”, м. Чернівці
про стягнення заборгованості -19 763 653,25 грн.
Суддя Гурин М.О.
Представники:
від позивача -ОСОБА_1. -представник за довіреністю від 14.07.2011 р., ОСОБА_2. -представник за довіреністю від 24.11.2011 р.
від відповідача -ОСОБА_3. -представник за довіреністю від 12.10.2011р.
СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” про стягнення заборгованості за договором невідновлюваної кредитної лінії № 34 на загальну суму 19 347 226,04 грн., у тому числі: заборгованість за простроченими процентами - 10 875 059,54 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів (подвійна облікова ставка НБУ) -978 096,07 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (подвійна облікова ставка НБУ) - 4 689 917,81грн.; відшкодування 3% річних (згідно ст.. 625 ЦК України) - 1 096 792,05 грн.; втрати від інфляції (згідно ст.. 625 ЦК України) - 1 707 360,58 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним:
Між відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” (надалі - Позивач/Банк), тип якого відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства” на підставі змін до статуту, зареєстрованих державним реєстратором Печерської районної в м. Києві держадміністрації 07.06.11 р., було змінено на публічне акціонерне товариство, та товариством з обмеженою відповідальністю “Боянівка” (надалі - Позичальник/ТОВ “Боянівка”/Відповідач) 30.10.2007 р. було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 34 (надалі - Кредитний договір) та генеральний кредитний договір № 45 від 13 травня 2008 року.
У силу п. 1.1 Кредитного договору Банк зобов'язується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 1.2. Кредитного договору, кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 24.12.2010 р.
Пунктом 2.9.3. Кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості Відповідача за Кредитним договором та за термін фактичного користування.
У силу п. 4.3..3 Кредитного договору, Позичальник взяв на себе зобов'язання точно в строки, обумовлені цим Договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим Договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих зобов'язань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
У зв'язку із невиконанням ТОВ “Боянівка” умов Кредитного договору, листом-вимогою ВАТ “Ощадбанк” від 08.02.2011 р. № 26/3-31/114-840 було повідомлено ТОВ “Боянівка” про повернення кредиту, яку останнє отримало 24.02.2011 р.
ТОВ “Боянівка” свої зобов'язання, передбачені Кредитним договором, не виконало, а саме не сплатило проценти, основну суму кредиту та заборгованість за комісією.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.12.2011 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 14.12.2011 р.
14.12.2011 р. до господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю витребування у позивача письмового аргументованого розрахунку штрафних санкцій заявлених ним до стягнення в позовній заяві.
14.12.2011 р. господарським судом Чернівецької області отримано клопотання представника позивача про збільшення позовних вимог згідно якої, станом на поточну дату у позивача виникла необхідність збільшити розмір позовних вимог з огляду на те, що між сторонами 02.12.11р. були укладені додаткові договори до генерального кредитного договору №45 від 13.05.2008 р. та Кредитного договору, за якими сторони зафіксували заборгованість Відповідача перед Позивачем по Кредитному договору станом на 02.12.11р. в наступному розмірі:
- заборгованість за простроченими процентами - 11 070 615,09 грн.;
- пеня за несвоєчасну сплату процентів (подвійна облікова ставка НБУ) -1 013 671,25 грн.;
- пеня за несвоєчасне погашення кредиту (подвійна облікова ставка НБУ) -4 839 397,26 грн.;
- відшкодування 3% річних (згідно ст. 625 ЦК України) - 1 132 609,07 грн.;
- втрати від інфляції (згідно ст.. 625 ЦК України) - 1 707 360,58 грн.,
що всього становить 19 763 653 (дев'ятнадцять мільйонів сімсот шістдесят три тисячі шістсот п'ятдесят три) гривні 25 коп., у зв'язку з чим, просить прийняти рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” (58020, м. Чернівці, вул. Хотинська, 43, код ЄДРПОУ 14273138) на користь публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, р/р 3739905058 в ГОУ Ощадбанку України, код банку 300465, код 00032129) заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 34 від 30.10.2007р., яка станом на 02.12.11. складає 19 763 653 (дев'ятнадцять мільйонів сімсот шістдесят три тисячі шістсот п'ятдесят три) гривні 25 коп., з них: заборгованість за простроченими процентами - 11 070 615,09 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів (подвійна облікова ставка НБУ) -1 013 671,25 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (подвійна облікова ставка НБУ) -4 839 397,26 грн.; відшкодування 3% річних (згідно ст. 625 ЦК України) - 1 132 609,07 грн.; втрати від інфляції (згідно ст.. 625 ЦК України) - 1 707 360,58 грн. та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” (58020, м. Чернівці, вул.. Хотинська, 43, код ЄДРПОУ 14273138) на користь публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (р/р 3739905058 в ГОУ Ощадбанку України, код банку 300465, код 00032129) сплачений судовий збір в розмірі 56 460,00 (п'ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят) грн.
Крім того, 14.12.2011 р. представником позивача подано заяву про забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України в якій він просить накласти арешт на грошові кошти в межах суми позову в розмірі 19 347 226,04 грн., що знаходяться на рахунках, відкритих у банках згідно переліку який значиться в заяві, а також на рахунках в інших банках, виявлених державним виконавцем у порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”.
У судовому засіданні 14.12.2011 р., після початку розгляду справи по суті, за клопотанням представника відповідача мотивованим необхідністю підготовки відзиву на позов та письмових заперечень на заяву про забезпечення позову, проти задоволення якого не заперечував представник позивача, оголошено перерву до 22.12.2011 р.
У судовому засіданні 22.12.2011 р. представники позивача збільшені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити заяву про забезпечення позову та винести рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, надали суду довідки банківських установ, які свідчать, на думку позивача, про те, що відповідач виводить свої грошові активи з даних рахунків.
Представник відповідача надав відзив на позов в якому просить застосувати право суду передбачене п.1.ст.83 ГПК України та визнати недійсним п. 1.1. ст. 1 Додаткового договору №1/28 від 02.12.2011 року до Кредитного договору в частині проведених розрахунків втрат від інфляції в сумі 1 707 360,58 грн. та 3% річних в сумі - 1 132 609,07 грн., зазначених в Додатку №1 до цього додаткового договору, як такі що не відповідають вимогам ч.2 ст.625 ЦК України, позовні вимоги Позивача задовольнити частково, виходячи з наданого нами уточненого розрахунку, при цьому скористатися правом передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст.551 ЦК України та зменшити на 50% розміри пені, які підлягають стягненню по відповідним платежам з нашої сторони.
Також представником відповідача подано заперечення на заяву про забезпечення позову в якій він просить в задоволені поданої Позивачем заяви про забезпечення позову відмовити вказуючи при цьому на те, що в поданій заяві, позивач обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, виходять виключно з власних, нічим не підтверджених припущень, забуваючи, що згідно зі ст. 66 ГПК такі припущення мають бути обґрунтовані, а саме підкріплені доказами наявності фактичних, отже, реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішень господарського суду в майбутньому. Крім того, в забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливають як з цього Кредитного договору, так і договору невідновлюваної кредитної лінії №46 від 13.05.2008 року, Відповідач надав, а Позивач прийняв в іпотеку Позивачу ряд нерухомого майна, а саме: торговельний зал №1; міні завод, нежилі будівлі, що знаходяться в завершальній стадії реконструкції - Виставковий зал, Гіпермаркет будівельних матеріалів; торговельний зал №2; торговельний зал №3 торговельний зал №4 з розважальним залом. (Копії договорів іпотеки знаходяться в матеріалах справи). Надане в іпотеку майно забезпечує виконання позичальником (тобто Відповідачем) зобов'язань за кредитними договорами №34 від 30.10.2007 року та №46 від 13.05.2008 року. Умови зберігання, використання і охорони забезпечують можливість функціонування цього майна згідно з його цільовим призначенням, що підтверджується актом перевірки заставленого майна, складеного за результатами його перевірки представниками Позивача та Відповідача 12.12.2011 р. Крім того, в результаті проведення товариством з обмеженою відповідальністю “Оцінка-інформ” незалежної оцінки частини об'єктів нерухомого майна, яке знаходиться в іпотеці, а саме торговельних залів №1, №2, №3, №4 станом на 12.12.2012 року загальна вартість тільки цих об'єктів становить 907 992 020,00 грн., що перевищує майже в два рази суму заявлених Позивачем вимог до стягнення по всім кредитним договорам. При цьому представником відповідача надано копії даних звітів.
Також відповідач звертає увагу суду, що накладення арешту на рахунки товариства призведе до неможливості проведення ними розрахунків з контрагентами за поставлені ними будівельні матеріали. Один із основних видів господарської діяльності є оптова торгівля будівельними матеріалами. У випадку накладення арешту на рахунки буде припинений основний вид господарської діяльності товариства, а отже і надходження грошових коштів, які в першу чергу направляються на виплату заробітної плати працівникам товариства, сплати загальнообов'язкових платежів та податків, а також на забезпечення функціонування торговельно-виставкового комплексу. Таким чином, відповідач вказує, що вони будуть вимушені звільнити всіх працівників товариства (а це більше 350 осіб), зупинити торговельно-виставковий комплекс, де на даний час орендують торгові площі більше ста орендарів, які також будуть вимушені зупинити свою діяльність та нести відповідні збитки. Крім того, у випадку зупинки торговельно-виставкового комплексу подальший його запуск майже неможливий, а якщо й можливий то тільки з великими затратами. При цьому представником відповідача надано копії даних звітів.
Представниками позивача подано пояснення на заперечення на заяву про забезпечення позову та на відзив на позовну заяву, які надані ТОВ “Боянівка” в яких вказують, що у відзиві на позовну заяву ТОВ “Боянівка” зазначає, що AT “Ощадбанк” нібито невірно здійснений розрахунок заборгованості однак, між AT “Ощадбанк” та ТОВ “Боянівка” 02.12.11 р. були укладені додаткові угоди до генерального кредитного договору № 45 від 13.05.08. та Кредитного договору, де сторони станом на 02.12.11. зафіксували заборгованість по процентам та штрафним санкціям в розмірі 19 763 653,25 грн. Вказані додаткові угоди підписані уповноважені особами сторін, скріплені печатками, на даний час дійсні, відповідачем не оскаржуються. Враховуючи викладене, вважають доводи представника відповідача про нібито невірний розрахунок заборгованості такими, що не слід приймати до уваги. Що ж до заперечень відповідача відносно накладення арешту на рахунки повідомляють наступне. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що позивач не навів достатньо обґрунтованих припущень про можливість зникнення коштів. В обґрунтування припущень щодо можливості зникнення коштів позивач надав суду довідки з AT “Ощадбанк” та ПАТ “Укрсоцбанк” про обороти по рахункам, з яких вбачається, що за останні місяці відповідач припинив обороти по рахункам у зазначених банках, що може свідчити про початок виводу активів відповідача.
В заперечення вказаного представниками позивача, представником відповідача надано довідку про рух коштів по рахунках ТОВ “Боянівка” за період з 01.01.2010 р. по 30.11.2011 р. і вказано, що ТОВ “Боянівка” проводить грошові операції в ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” та обороти по рахунку за 2011 рік в вказаному банку становлять 37 128 495,31 грн.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 22.12.2011 р. прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 03 січня 2012 року о 11 год. 45 хв. за участю представників сторін, відкладено розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову у судовому засіданні на 03 січня 2012 року о 11 год. 45 хв.
03.01.2012 р. до господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання представника відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи.
У судовому засіданні 03.01.2012 р. представники позивача збільшені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві. Поряд з цим, просили відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи вказуючи на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а в даному випадку між сторонами підписаний додатковий договір №1/28 від 02.12.2011 р. до договору відновлюваної кредитної лінії №34 від 30.10.2007 р. яким сторони в добровільному порядку самі визначили суму боргу відповідача. Крім того, даний додатковий договір на момент розгляду справи, за твердженням представників позивача, є дійсним і ніким не скасований.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково посилаючись при цьому на обставини які викладені у відзиві на позов, просив задовольнити своє клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи та зупинити провадження у справі.
Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Своє клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи представник відповідача мотивує тим, що позивач, в обґрунтуванні позовних вимог, посилається на укладені між сторонами додаткові договори до генерального кредитного договору №45 від 13 травня 2008 року та Кредитного договору від 02.12.2011 року, за якими сторони зафіксували заборгованість Відповідача перед Позивачем по Кредитному договору станом на 02.12.2011 року в вищезазначеному розмірі. Однак, обґрунтованих розрахунків заборгованості Відповідача по даному Кредитному договору Позивач до позовної заяви не додав, не дивлячись на те, що на протязі дії даного Кредитного договору грошові кошти по ньому видавалися Відповідачу траншами, розмір яких, відповідно до додаткових угод до Кредитного договору постійно змінювався, як і змінювалася процентна ставка за користування отриманими кредитними коштами. Враховуючи, що із заявленими розмірами позовних вимог відповідач не погоджується, а для встановлення всіх обставин справи, зокрема у визначені розміру заборгованості по Кредитному договору, що входить до предмету доказування, потрібні спеціальні знання, відповідач вважає за необхідне призначити у справі судово-бухгалтерську експертизу.
Поряд з цим, суд зазначає, що 02.12.2011 р. між сторонами підписаний додатковий договір №1/28 до договору відновлюваної кредитної лінії №34 від 30.10.2007 р. в додатку до якого сторони в добровільному порядку самі визначили суму боргу відповідача станом на 02.12.2011 р.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Враховуючи вищевказане та той факт, що представником відповідача станом на день розгляду справи не надано жодних доказів у підтвердження недійсності даного додаткового договору, а прохання відповідача у відзиві на позов щодо визнання додаткового договору недійсним на думку суду є необґрунтованим, оскільки дане питання має розглядатись в окремому позовному провадженні з дотриманням всіх процесуальних норм що стосуються подання позовної заяви (зустрічного позову), додатковий договір №1/28 до договору відновлюваної кредитної лінії №34 від 30.10.2007 р. на момент розгляду спору по суті є дійсним.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, про відсутність потреби у спеціальних знаннях та проведенні експертизи, а від так в задоволенні клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи слід відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Аналогічний зміст викладений також й в частині першій статті 173 Господарського кодексу України.
30.10.2007 р. між відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України”, тип якого відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства” на підставі змін до статуту, зареєстрованих державним реєстратором Печерської районної в м. Києві держадміністрації 07.06.11 р., було змінено на публічне акціонерне товариство (надалі -позивач по справі/Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю “Боянівка” (надалі -відповідач по справі/Позичальник) було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 34 (надалі - Кредитний договір) з подальшим внесенням змін до нього, які оформлялись додатковими договорами.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналізуючи зміст договору відновлюваної кредитної лінії № 34 від 30.10.2007 р. та додаткових договорів до нього, суд дійшов висновку про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов необхідних для кредитних договорів. Вказаний договір підписаний сторонами, а дії сторін спрямовані на його виконання є свідченням їх волевиявленням.
Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Враховуючи вищевказане, станом на день розгляду справи договір кредитної лінії відновлюваної кредитної лінії № 34 від 30.10.2007 р. та додаткові договори до нього є дійсними.
Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Пунктом 2.1. Кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №1/16 (а.с. 60-61, Т.1)) встановлено, що Банк зобов'язується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 10.5. Кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №1/16 (а.с. 73, Т.1)) цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за договором.
Згідно п. 2.2. Кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №1/16 (а.с. 62, Т.1)) кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.10.2010 р.
В п. 2.3. Кредитного договору (в редакції від 25.12.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №1/19 (а.с. 80, Т.1)) зазначено, що сторони погодили суму Максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 44 000 000,00 грн.
Сторони п. 2.4. Кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №1/16 (а.с. 63, Т.1)) визначили, що кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на наступні цілі: поповнення обігових коштів.
У відповідності до п. 2.7. Кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №1/16 (а.с. 63-64, Т.1)) за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим Договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування Кредитом Сторони повинні керуватись наступним:
2.7.1. (в редакції від 29.07.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №1/17 (а.с. 76, Т.1)) Проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки, в розмірі 19% процентів річних за частиною заборгованості в гривні, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим Договором.
2.7.2 Проценти нараховуються методом факт/360 на фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашения заборгованості за цим Договором. При нарахуванні процентів день видачі Кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування Кредитом, а день повернення Кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.
2.7.3. Нараховані за період з першого дня видачі Кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником Кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4. цього Договору) повинні бути сплачені Позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення Кредиту - одночасно з погашенням Кредиту.
2.7.4. (в редакції від 29.07.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №1/17 (а.с. 76, Т.1)) У випадку порушення будь-яких зобов'язань Позичальника, встановлених цим Договором, Банк встановлює процентну ставку в розмірі 20% (двадцять) процентів річних, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язань Позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов'язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту Договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього Договору. Сторони підтверджують, що встановлення процентної ставки відповідно до цього пункту не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку. Положення цього пункту не вичерпуються одноразовим застосуванням і підлягають застосуванню протягом всього строку дії цього Договору.
2.7.5. Сторони погоджуються з тим, що Банк не дає жодних гарантій щодо не встановлення іншого розміру процентної ставки за користування Кредитом, а тому Банк має право встановити інший розмір процентів за користування Кредитом за цим Договором. Такий перегляд процентної ставки може здійснюватись Банком протягом строку дії цього Договору до моменту повного виконання Позичальником зобов'язання. В такому разі Банк направляє Позичальнику, Поручителю, майно якого передано в іпотеку (заставу) Банку як забезпечення виконання зобов'язання Позичальника, відповідне повідомлення із зазначенням встановленої іншого розміру процентної ставки, а також причин, з якими Банк пов'язує необхідність встановлення іншою розміру процентів за користування Кредитом та пропозицію укласти додатковий договір до цього Договору та Документів забезпечення.
2.7.6. У разі якщо запропонована Банком плата за користування Кредитом (проценти) задовольнить Позичальника, Поручитель погодиться на залишення поруки, Сторони укладають та підписують додатковий договір до цього Договору про встановлення іншого розміру процентної ставки за користування Кредитом одночасно з підписанням додаткового (их) договору (їв) до Документів забезпечення.
2.7.7. У разі якщо Позичальник /Поручитель відмовиться (відмовляться) від пропозиції Банку, що пов'язана зі встановленням іншого розміру процентної ставки за користування Кредитом, шляхом укладення з Банком відповідних додаткових договорів до нього Договору та Документів забезпечення або залишить (залишать) таку пропозицію Банку без розгляду та відповіді протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту її (пропозиції Банку) надходження на адресу Позичальника/Поручителя, Позичальник зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту спливу 15 (п'ятнадцяти) денного строку, що визначений Сторонами як строк для розгляду пропозиції Банку, повністю погасити заборгованість по Кредиту та сплатити усі нараховані відсотки за період фактичного користування Кредитом та інші платежі, визначені цим Договором.
У силу п. 5.3.2 Кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №1/16 (а.с. 69, Т.1)) позичальник взяв на себе зобов'язання точно в строки, обумовлені цим Договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим Договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих зобов'язань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.1.1. Кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №1/16 (а.с. 72, Т.1)) встановлено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту, комісійних винагород та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення.
На виконання умов вказаного Договору позивач надав кредитні кошти відповідачу на суму 44 000 000,00 грн., що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи (а.с. 151-197, Т.1), а тому свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином.
Згідно п. 3.3.1. Кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №1/16 (а.с. 66, Т.1)) Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або Поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми Кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати по цьому договору) в тому числі, але невиключно якщо позичальник вчасно не сплатив суму Кредиту, її частину або проценти за користування Кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.
У зв'язку із невиконанням ТОВ “Боянівка” умов Кредитного договору, листом-вимогою ВАТ “Ощадбанк” від 08.02.2011 р. № 26/3-31/114-840 було повідомлено ТОВ “Боянівка” про необхідність повернення суми кредиту, здійснення платежів по нарахованим відсоткам за користування кредитом та інших платежів (в тому числі пені). Даний лист вимога отримана відповідачем 16.02.2011 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 148-150, Т.1)
02.12.2011 р. між на публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України та товариством з обмеженою відповідальністю “Боянівка” було укладено додатковий договір №1/28 до договору відновлюваної кредитної лінії №34 від 30.10.2007 р.
В п. 1.1. додаткового договору №1/28 до договору відновлюваної кредитної лінії №34 від 30.10.2007 р. (а.с. 5, Т.2) зазначено, що сторони домовились визнати заборгованість за кредитом у розмірах, визначених Додатком №1 до цього додаткового договору №1/28.
Згідно з додатком №1 до цього додаткового договору №1/28 до договору відновлюваної кредитної лінії №34 від 30.10.2007 р. (а.с. 8, Т.2) сторони визначили, що станом на 02.12.2011 р. загальна сума боргу складає 63 763 653,25 грн., в тому числі:
- заборгованість по кредиту -44 000 000,00 грн.;
- заборгованість за простроченими процентами - 11 070 615,09 грн.;
- пеня за несвоєчасну сплату процентів (подвійна облікова ставка НБУ) -1 013 671,25 грн.;
- пеня за несвоєчасне погашення кредиту (подвійна облікова ставка НБУ) -4 839 397,26 грн.;
- відшкодування 3% річних (згідно ст. 625 ЦК України) - 1 132 609,07 грн.;
- втрати від інфляції (згідно ст.. 625 ЦК України) - 1 707 360,58 грн.,
Даний додаток до додаткового договору підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи становить 19 763 653 (дев'ятнадцять мільйонів сімсот шістдесят три тисячі шістсот п'ятдесят три) гривні 25 коп., з них: заборгованість за простроченими процентами - 11 070 615,09 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів (подвійна облікова ставка НБУ) -1 013 671,25 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (подвійна облікова ставка НБУ) -4 839 397,26 грн.; відшкодування 3% річних (згідно ст. 625 ЦК України) - 1 132 609,07 грн.; втрати від інфляції (згідно ст.. 625 ЦК України) - 1 707 360,58 грн.
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки в судовому засіданні доведено невиконання відповідачем договірного зобов'язання по погашенню боргу позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Щодо клопотання представника відповідача про застосування судом права передбаченого п.1.ст.83 ГПК України та зменшення на 50% розміри пені, які підлягають стягненню по відповідним платежам з сторони відповідача, суд відмовляє в задоволенні даного клопотання у зв'язку з необґрунтованістю та відсутністю будь-яких виняткових обставин.
Судові витрати покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” (58020, м.Чернівці, вул. Хотинська, 43, код ЄДРПОУ 14273138) на користь публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, р/р 3739905058 в ГОУ Ощадбанку України, код банку 300465, код 00032129) заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 34 від 30.10.2007р., яка станом на 02.12.11. складає 19 763 653 (дев'ятнадцять мільйонів сімсот шістдесят три тисячі шістсот п'ятдесят три) гривні 25 коп., з них: заборгованість за простроченими процентами - 11 070 615,09 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів (подвійна облікова ставка НБУ) -1 013 671,25 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (подвійна облікова ставка НБУ) -4 839 397,26 грн.; відшкодування 3% річних (згідно ст. 625 ЦК України) - 1 132 609,07 грн.; втрати від інфляції (згідно ст.. 625 ЦК України) - 1 707 360,58 грн.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” (58020, м.Чернівці, вул. Хотинська, 43, код ЄДРПОУ 14273138) на користь публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (р/р 3739905058 в ГОУ Ощадбанку України, код банку 300465, код 00032129) сплачений судовий збір в розмірі 56 460,00 (п'ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят) грн.
5. Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування судом права передбаченого п.1.ст.83 ГПК України.
Суддя М.О. Гурин
Повне рішення складено 06.01.2012 р.