Справа № 2-800/11
іменем України
"22" листопада 2011 р.
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді Багбая Є.Д.
при секретарі Чорній О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ПАТ «ПроКредит Банк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПроКредит Банк»про встановлення факту, припинення дій, що порушують право, відновлення становища яке існувало до порушення права зміну умов кредитного договору зобов'язання здійснити перерахунок ,-
Позивач ПАТ «ПроКредит Банк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 18 квітня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено рамкову угоду №82, відповідно до якої ОСОБА_1 мав право на підставі договорів траншу отримувати кредитні кошти в межах ліміту 30000 доларів США. Крім того в якості забезпечення по кредиту був укладений договір поруки №82-ДП1 від 18 квітня 2008 року між банком та дружиною позивача відповідачем ОСОБА_2, згідно якого остання прийняла на себе обов'язок відповідати по зобов'язанням відповідача ОСОБА_1 за кредитними зобов'язаннями за рамковою угодою та кредитних договорів. договором договором. В межах виконання рамкової угоди між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про надання траншу №27.8952/82 від 23 вересня 2008 року відповідно до якого останньому було надано кредит в розмірі 4000 доларів США з процентною ставкою 18% річних на 24 календарних місяці, відповідно до умов договору гроші були зараховані на поточний рахунок ОСОБА_1. Відповідачі зобов'язання по договорам не виконують. Відповідачам надсилалися вимоги спочатку про погашення заборгованості, потім про дострокове повернення кредиту, але відповідачі свої обов'язки по договорам так і не виконали, в зв'язку з чим станом на 11 березня 2011 року у відповідачів утворилася заборгованість на суму 25799 гривень 46 копійок, яка складається із заборгованості по капіталу -1507,67 доларів США за курсом НБУ становить 11988 гривень 09 копійок, заборгованості по процентах -153,65 доларів США за курсом НБУ становить 1221 гривня 73 копійки та пені в розмірі 12589 гривень 64 копійки. Представник банку просить суд стягнути вищезазначену суму з відповідачів на погашення заборгованості по кредитному договору та витрати пов'язані із зверненням позивача до суду в розмірі 377 гривень 99 копійок.
Відповідачі позов не визнали повністю, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ПроКредит Банк»про встановлення факту, припинення дій, що порушують право, відновлення становища яке існувало до порушення права зміну умов кредитного договору зобов'язання здійснити перерахунок. На обґрунтування своїх заперечень проти первісного позову та своїх позовних вимог зазначає, що дійсно між ним та банком було укладено рамкову угоду з лімітом в розмірі 30000 доларів США. Відповідно до цієї угоди між ним та банком також було укладено кредитний договір на суму в розмірі 4000 доларів США. Насправді він не отримував зазначеної суми грошей, оскільки при перерахуванні та видачі грошових коштів банком було знято 3% винагороду, тому фактично було перераховано 3880 доларів США, фактично ж було отримано кредитні кошти в гривні в розмірі 19402 гривні. Всі розрахункові операції проведені банком з порушенням законодавства вимоги банку необґрунтовані належними доказами та безпідставні. ОСОБА_1 просить встановити факт отримання грошей в гривнях а не в доларах США, зобов'язати припинити нарахування заборгованості в доларах США, зобов'язати банк змінити порядок погашення заборгованості за кредитом визначивши порядок погашення в гривні та здійснити перерахунок заборгованості в гривні.
Представник ПАТ «ПроКредит Банк»в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить задовольнити первісний позов в повному обсязі згідно обставин викладених в позові. Проти зустрічного позову заперечує, вказує, на безпідставність та надуманість позовних вимог ОСОБА_1.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні первісний позов не визнав, підтримав заперечення надані його доверітелем, підтримав зустрічний позов згідно обставин викладених в ньому, просить відмовити в первісному та задовольнити зустрічний позов.
ОСОБА_2 в судовому засіданні від дачі пояснень відмовилася, пояснила суду що не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, має на утриманні з двох малолітніх дітей, чоловік в зв'язку із важким матеріальним становищем сім'ї та погіршенням фінансового становища виїхав на заробітки до Росії в м. Москва. Просить відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити позов її чоловіка.
Судом досліджені докази по справі:
Досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні:
- розрахунок суми заборгованості \а.с. 7\, згідно якого підтверджується сума заборгованості відповідачів по кредитному договору;
- рамкова угода, договір про надання траншу, додатки до договору /а.с. 8-13/, згідно якого підтверджується укладання між сторонами договорів, а також права та обов'язки сторін по виконанню договору;
- меморіальний валютний ордер та заява на видачу готівки /а.с. 14/, згідно яких підтверджується отримання кредиту відповідачем;
- договір поруки /а.с. 15-16/, згідно якого підтверджується, що поручитель зобов'язалася відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань по рамковій угоді;
- повідомлення банку /а.с. 17, 18/, згідно яких підтверджується повідомлення відповідачів про необхідність сплати заборгованості по кредиту та про необхідність дострокового повернення кредиту;
- заява на отримання кредиту та дані на клієнта /а.с. 19, 20, 21/, згідно яких підтверджується звернення відповідача щодо надання кредиту;
- копії паспортів відповідачів /а.с. 22-25/, згідно яких підтверджується їх місце реєстрації та проживання;
- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтво про реєстрацію, довідка з Єдиного держреєстру підприємств та організацій України, статутом банку /а.с. 26-29/, згідно яких підтверджується статус банку як юридичної особи;
- ліцензією Банку та дозволом НБУ на здійснення валютних операцій /а.с. 30-34/, згідно якої підтверджується дозвіл банку на здійснення банківських операцій;
- заяви на відкриття поточних рахунків /а.с. 96, 99/, згідно якого підтверджується звернення ОСОБА_1 до банку щодо відкриття на його ім'я поточного рахунку;
- договір про обслуговування поточного рахунку, додатки до договору /а.с. 97-100, 101/, згідно якого підтверджується відкриття поточних рахунків на відповідача ОСОБА_1 в банку;
- білети та дозвіл на роботу /а.с. 109-110/, згідно яких підтверджується те, що ОСОБА_1 перебуває на заробітках в Росія м. Москва;
- відповідь НБУ /а.с. 11/, згідно якої останній повідомив ОСОБА_1 про його право звернутися до суду;
- виписки з рахунків /а.с. 113-116, 118-124, 128-140/, згідно яких підтверджується рух коштів по рахункам;
- квитанції /а.с 112, 117, 141, 142/, згідно яких підтверджується поповнення поточного рахунку ОСОБА_1;
- заява ОСОБА_1 до банку /а.с. 127/, згідно якої підтверджується звернення останнього до банку в грудні 2008 року щодо порушення зобов'язань;
- свідоцтвами про народження /а.с. 143, 144/, згідно яких підтверджується наявність в відповідачів за первісним позовом двох малолітніх дітей;
У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.
18 квітня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено рамкову угоду №82, відповідно до якої ОСОБА_1 мав право на підставі договорів траншу отримувати кредитні кошти в межах ліміту 30000 доларів США. Крім того в якості забезпечення по кредиту був укладений договір поруки №82-ДП1 від 18 квітня 2008 року між банком та дружиною позивача відповідачем ОСОБА_2, згідно якого остання прийняла на себе обов'язок відповідати по зобов'язанням відповідача ОСОБА_1 за кредитними зобов'язаннями за рамковою угодою та кредитних договорів. договором договором. В межах виконання рамкової угоди між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про надання траншу №27.8952/82 від 23 вересня 2008 року відповідно до якого останньому було надано кредит в розмірі 4000 доларів США з процентною ставкою 18% річних на 24 календарних місяці, відповідно до умов договору гроші були зараховані на поточний рахунок ОСОБА_1. Відповідачі зобов'язання по договорам не виконують. Відповідачам надсилалися вимоги спочатку про погашення заборгованості, потім про дострокове повернення кредиту, але відповідачі свої обов'язки по договорам так і не виконали, в зв'язку з чим станом на 11 березня 2011 року у відповідачів утворилася заборгованість на суму 25799 гривень 46 копійок, яка складається із заборгованості по капіталу -1507,67 доларів США за курсом НБУ становить 11988 гривень 09 копійок, заборгованості по процентах -153,65 доларів США за курсом НБУ становить 1221 гривня 73 копійки та пені в розмірі 12589 гривень 64 копійки. ОСОБА_1 на момент отримання кредиту працював приватним підприємцем, кредит брав для розвитку підприємницької діяльності. Але в зв'язку із кризою наприкінці 2008 року він втратив свій бізнес, закрив підприємницьку діяльність зараз працює та перебуває на заробітках в Росії м. Москва. ОСОБА_2 не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. ОСОБА_2 мають на утриманні двох малолітніх дітей 2005 року та ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходяться в важкому фінансовому становищі.
Вислухавши сторони їх представників, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що первісний позов ПАТ «ПроКредит Банк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «ПроКредит Банк»про встановлення факту, припинення дій, що порушують право, відновлення становища яке існувало до порушення права зміну умов кредитного договору зобов'язання здійснити перерахунок задоволенню не підлягає з наступних підстав та з таких мотивів.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства,
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк ... зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченного порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники…
Згідно зі ст. 57 ЦПК України докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...
Згідно зі ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ст.. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі -Декрет КМУ).
Згідно ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому в даному випадку наявність у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Згідно встановлених судом обставин та правовідносин між сторонами, банк та ОСОБА_1 уклали договір на отримання останнім саме валютного кредиту, чого не заперечувалося сторонами. Щодо позовних вимог та посилань ОСОБА_1 та його представника, що останній нібито отримав замість доларів гривню, не суперечить умовам договору та вказує, на те, що останній мав право отримати доларовий кредит в гривневому еквіваленті в касі банку, що і було в даному випадку. Крім того, п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач. Про роз'яснення позичальникові інформації про можливі валютні ризики перед укладенням договору йдеться і в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином ОСОБА_1 перед укладенням договору були роз'яснені можливі валютні ризики, про що свідчить його особистий підпис під договором споживчого кредиту, крім того він мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національній валюті або у відповідача чи іншому банку.
Щодо несправедливості умов укладеного договору, то позивача ніхто не примушував укладати договір він особистим підписом посвідчив добровільність його укладання, він вільно обрав кредитодавця на момент укладання договору позивач вважав умови розумними та справедливими. Також посилання ОСОБА_1 на те, що заборгованість нарахована невірно, банківські операції проводяться всупереч вимог законодавства не підтверджені належними доказами та не знайшли свого обґрунтування в судовому засіданні. Згідно вивчених судом матеріалів справи, з'ясованих обставин справи які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні його позову в зв'язку з наведеними вище мотивами. Укладений між сторонами договір про надання траншу та договір поруки відповідають вимогам закону. Зобов'язання по договору відповідачами у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально і підлягає стягненню на користь позивача. Враховуючі те, що розмір неустойки (пені) перевищує розмір збитків. Також наявні інші обставини, які мають істотне значення: ОСОБА_1 на момент отримання кредиту працював приватним підприємцем, кредит брав для розвитку підприємницької діяльності. Але в зв'язку із кризою наприкінці 2008 року він втратив свій бізнес, закрив підприємницьку діяльність зараз працює та перебуває на заробітках в Росії м. Москва. ОСОБА_2 не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. ОСОБА_2 мають на утриманні двох малолітніх дітей 2005 року та ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходяться в важкому фінансовому становищі, відповідачі погашали по мірі можливості заборгованість, що підтверджується письмовими доказами, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки. Також виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає, що розмір неустойки повинен становити 2000 гривень.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Враховуючи вищезазначену норму закону з відповідачів по справі має бути солідарно стягнуто на користь позивача судові витрати пропорційно до частини задоволених позовних вимог, а саме 152,08 гривень сплаченого судового збору та 70,74 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.
На підставі ст. 99 Конституції України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 525, 526, 530, 1054, 1055, 553, 554, 555, 549, 551 ЦК України, керуючись ст. 8,10, 57, 59, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд ,-
Первісний позов ПАТ «ПроКредит Банк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк»суму заборгованості за кредитом у розмірі 15209 гривень 82 копійки.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк»сплачені судовий збір - 152 гривні 08 копійок та судові витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 70 гривень 74 копійки.
В іншій частині первісного позову ПАТ «ПроКредит Банк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «ПроКредит Банк»про встановлення факту, припинення дій що порушують право, відновлення становища яке існувало до порушення права зміну умов кредитного договору зобов'язання здійснити перерахунок -відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя
Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинска Є.Д. Багбая
: