Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
19 грудня 2011 р. № 2-а- 14616/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
суддів - Зоркіної Ю.В., Лук'яненко М.О.
за участю секретаря судового засідання - Гладкої А.А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союз супермаркетів Харкова" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Позивач, ТОВ "Союз супермаркетів Харкова", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0001432330 від 28.10.2011 року та № 0001452330 від 28.10.2011 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 18.10.2011 року № 4409/233/33289854, є помилковими. Позивач стверджував, що податкові зобов'язання обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримав вимоги і доводи заявленого позову та просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що контрагенти позивача віднесені до ризикової групи, актами перевірок відповідних податкових інспекцій угоди контрагентів позивача визнані нікчемними, підпис на посиленому сертифікаті відкритого ключа ТОВ "Компанія "Істсервіс" виконаний не директором ОСОБА_2 На думку податкового органу, ТОВ "Союз супермаркетів Харкова" безпідставно надані знижки фізичним особам, що призвело до необґрунтованого зменшення валових доходів.
В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 підтримала доводи і вимоги поданих проти позову заперечень та просила про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що уповноваженим особами ДПА у Червонозаводському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Союз супермаркетів Харкова" з питань дотримання податкового законодавства за період: 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.
За наслідками перевірки було складено акт від 18 жовтня 2011 року № 4409/233/33289854.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2011 року № 0001432330 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 250 926,00 грн. та № 0001452330 про збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного збору на 2 488,17 грн.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки висновок суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "ССХА" пп. 4.1 ст. 4, 11.3.1., пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 135, 137, пп. 240.1.3 ПК України, а саме: безпідставне надання покупцям ТОВ "ССХ" знижок, що призвело до необґрунтованого зменшення валових доходів позивача, безпідставне включення до складу валових витрат сум, сплачених на адресу ТОВ "АПО Харківцукорзбут", ТОВ "Компанія Істсервіс", оскільки правочини з вказаними суб'єктами господарювання є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку, а також позивач, на думку відповідача, є платником екологічного збору, який ним не сплачувався.
Стосовно визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку із необґрунтованим наданням знижок покупцям, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність з оптової та роздрібної торгівлі у супермаркеті "РОСТ", який знаходиться у м. Харкові, по вул. Плеханівській, 135/139. Зазначене визнано сторонами у судовому засіданні та вказано відповідачем в акті перевірки.
У ході перевірки фахівцями ДПІ у Червонозаводськолго району м. Харкова встановлено, що позивачем на адресу покупців розповсюджені дисконтні картки та, на підставі "Положення про надані покупцям знижки та бонуси", затвердженого директором ТОВ "Союз супермаркетів Харкова", позивачем певні товари продавалися особам, які мали дисконтні картки зі знижкою.
Судом з'ясовано, що підставою для визначення податкового зобов'язання у цій частині слугував висновок відповідача в акті перевірки про те, що "у зв'язку з відсутністю первинного, бухгалтерського та податкового обліку по ТОВ "ССХА" з використання у господарській діяльності дисконтних карток "супермаркету Рост" на підставі яких надаються знижки покупцям, ТОВ "ССХА" неправомірно виключено зі складу доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) розмір торгівельної знижки".
При цьому, надаючи оцінку вищезазначеному суд виходить з наступного.
Так, склад валового доходу (у періоді, що перевірявся з 01.01.2010 р. до 31.12.2010 р.) визначається ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У той же час, дохід що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у періоді, що перевірявся з 01.01.2011 р. до 30.06.2011 р. визначено статтею 135 ПК України.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Отже, ані ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ані ст. 135 ПК України не передбачають віднесення до складу валового доходу або доходу знижку, що фактично надана іншій особі.
При цьому, відповідачем визнано у судовому засіданні те, що позивачем продавалися всі товари фізичним особам з використанням дисконтних карток за ціною, що перевищує ціну придбання. Тобто, продаж товарів з використанням дисконтних карток та наданням знижок фізичним особам, не був збитковим, а операції носили прибутковий характер.
У відповідності до ч. 1 ст. 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
Ч. 1 ст. 706 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.
Зазначені положення чинного законодавства свідчать, що продавець, яким у даному випадку виступав позивач, не обмежений у праві вільно формувати ціну товару, при цьому, виходячи з власної маркетингової політики, надавати знижки тощо.
Більше того, навіть після продажу товарів зі знижками продаж цих товарів, по-перше, носив прибутковий характер, а, по-друге, сприяв збільшенню товарообігу, заохоченню покупців і в подальшому придбавати товари саме у магазині позивача.
Водночас, втручання податкового органу у формування цін, які за визначенням ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення", є вільними, виходить за межі повноважень відповідача.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем не порушено вимог податкового законодавства у цій частині, а висновок відповідача про неправомірне не включення до складу доходу розміру торгівельної знижки є протиправним.
На підставі викладеного, суд вважає, що визначення податкового зобов'язання у розмірі 815 570,00 грн. та відповідне застосування штрафних санкцій є незаконним, а податкове повідомлення-рішення у цій частині підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку позовним вимогам про скасування податкового повідомлення-рішення у частині визначення зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ "АПО Харківцукорзбут" та ТОВ "Компанія Істсервіс", суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що підставою для визначення податкового зобов'язання по взаємовідносинах ТОВ "Союз супермаркетів Харкова" з ТОВ "АПО Харківцукорзбут" є висновок відповідача про нікчемність господарських операцій, оскільки трудові ресурси та основні засоби для здійснення поставок товару замалі, свідоцтво платника ПДВ було анульовано.
На що, суд зазначає наступне. Так, 01 грудня 2009 року між позивачем та ТОВ "АПО Харківцукорзбут" було укладено договір № 399 поставки цукру білого кристалічного. На підставі цього, ТОВ "АПО Харківцукорзбут" поставляло цукор фасований (1 кг, 5 кг, 10 кг) на умовах DDP склад покупця (позивача): м. Харків, проїзд Рогатинський, 3 (супермаркет "Рост" на вул. Клочківській м. Харкова), про що свідчать видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.
В обґрунтування своєї позиції, відповідач посилається на те, що у четвертому кварталі 2009 року, першому кварталі 2010 року в штаті підприємства працювало 6 осіб, та за цивільно-правовими договорами ще 4 особи, тобто 10 чоловік. У другому кварталі 2010 року в штаті підприємства працювало 6 осіб, та за цивільно-правовими договорами ще 2 особи, тобто 8 чоловік. На підставі цього, відповідач зазначає, що трудових ресурсів для здійснення операцій з купівлі-продажу товару недостатньо.
Однак, будь-яких доказів, розрахунків або фактичних даних в обґрунтування цього твердження відповідач не надав.
Тому, суд вважає безпредметним та бездоказовим висновок відповідача про те, що у контрагента позивача трудових ресурсів (10 осіб) та основних фондів недостатньо для здійснення операцій з купівлі-продажу цукру.
Досліджені у судовому засіданні договір поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, у сукупності з іншими встановленими судом обставинами, свідчать, що позивачем проведено реальні господарські операції та податковий кредит сформовано у повній відповідності до чинного законодавства України.
Придбаний у ТОВ "АПО Харківцукорзбут" товар (цукор) позивачем використано у господарській діяльності, продано в роздріб покупцям супермаркету із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій. Зазначена обставина не виспорюється відповідачем.
Тому, факт наявності придбаного позивачем у ТОВ "АПО Харківцукорзбут" цукру, подальшої його реалізації суд вважає доведеним, що спростовує висновок відповідача про відсутність реального характеру вчиненої господарської операції.
Стосовно виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Істсервіс" слід зазначити наступне.
З акту перевірки вбачається, що підставою для визначення податкового зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Істсервіс" є те, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено акт перевірки ТОВ "Компанія Істсервіс", за яким зазначене підприємство має стан "9", а податкові декларації, що надавались до ДПІ не підписані директором ТОВ "Компанія "Істсервіс".
Так, згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Тобто, правочин є нікчемним не у випадку визнання його таким податковою інспекцією, а у випадку, якщо він за прямою вказівкою закону є нікчемним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.
У той же час, судових рішень про визнання договору між позивачем та ТОВ "АПО Харківцукорзбут", ТОВ "Компанія Істсервіс" недійсними не існує, відповідач з вказаним позовом до суду не звертався, що в повному обсязі визнається сторонами.
Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Компанія Істсервіс" проведені реальні господарські операції (поставка товарів), які є об'єктом оподаткування.
Судом встановлено, що 01 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ "Компанія Істсервіс" було укладено договір № 1604/2 купівлі-продажу касових стрічок, бланків, паперу.
На підставі вказаного договору, ТОВ "Компанія Істсервіс" передавало у власність позивача товар для використання у господарській діяльності, про що свідчать видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а позивач у свою чергу оплачував товар, що підтверджується платіжними дорученнями.
У зв'язку з цим, ТОВ "Компанія Істсервіс2 виписало податкові накладні, що оформлені у повній відповідності з чинним законодавством. Зазначене не спростовується відповідачем в акті перевірки, а також не оспорюється в судовому засіданні.
Посилання відповідача на те, що посилений сертифікат відкритого ключа підписаний не директором ТОВ "Компанія Істсервіс" не може бути підставою для визначення податкового зобов'язання позивачеві.
З цього приводу суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Первинними документами підтверджується, а відповідачем належними доказами не спростовано проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування податком на прибуток, реальність вчинених поставок між позивачем та ТОВ "Компанія Істсервіс" не викликає сумнівів.
Відповідач ані в акті перевірки, ані в запереченнях проти позову не зазначив, яке відношення до не підписання посиленого сертифікату відкритого ключа ОСОБА_2, як директором ТОВ "Компанія Істсервіс" має позивач - ТОВ "Союз супермаркетів Харкова".
Таким чином, висновок відповідача про завищення валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Істсервіс" безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення у цій частині підлягає скасуванню.
Витребувані судом та приєднані до справи документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ "АПО Харківцукорзбут" (код ЄДРПОУ 34470172), ТОВ "Компанія Істсервіс" (код ЄДРПОУ 36988381) засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.
Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу положень Податкового кодексу України, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Окрім того, суд бере до уваги, встановлений в ході судового розгляду і визнаний представниками відповідача факт належного оформлення всіх первинних документів, які були включені ТОВ "Союз супермаркетів Харкова" до складу витрат.
В акті перевірки від 18 жовтня 2011 року № 4409/233/33289854 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "АПО Харківцукорзбут" (код ЄДРПОУ 34470172), ТОВ "Компанія Істсервіс" (код ЄДРПОУ 36988381) про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.
На підставі викладеного, позивачем не допущено порушень чинного законодавства України щодо віднесення до складу валових витрат сум по взаємовідносинах з ТОВ "АПО Харківцукорзбут", ТОВ "Компанія Істсервіс", а тому податкове повідомлення-рішення у цій частині підлягає скасуванню.
На підставі акту перевірки від 18 жовтня 2011 року відповідачем також складено податкове повідомлення-рішення № 0001452330, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання за платежем екологічний збір 2 315,17 грн.
В акті перевірки відповідач зазначає, що позивач є платником екологічного податку, а тому зобов'язаний сплатити його у розмірі 2 315,17 грн. за основним платежем, 173,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідачем у ході перевірки встановлено, що в І півріччі 2011 року ТОВ "ССХА" розміщувало люмінесцентні лампи, монітори від ПК та побутові відходи до їх передачі та утилізації.
За нормами пп. 240.1 ст. 240 ПК України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються в тому числі розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
Разом з цим, не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері (п. 240.5 ст. 240 ПК України).
У відповідності до пп. 242.1.3 ст. 242 ПК України об'єктом оподаткування в тому числі є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.
При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу та ст. 1 Закону України "Про відходи", є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
А спеціально відведеними місцями, згідно ст. 1 Закону України "Про відходи", є місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку, є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально-відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що він не є платником екологічного податку.
Також заслуговують на увагу доводи позивача про безпідставність віднесення макулатури, яка є вторинною сировиною, до відходів, та відповідне донарахування екологічного збору.
Так, пп. 240.1 ст. 240 ПК України, яка визначає платників податку, містить виключення, а саме крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському м. Харкова від 28.10.2011 року № 0001432330 та № 0001452330, прийняті відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Союз супермаркетів Харкова".
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 23.12.2011 року.
Головучий - суддя Самойлова В.В.
Судді Зоркіна Ю.В.
Лук'яненко М.О.