копія
про повернення позовної заяви
04 січня 2012 р. Справа № 2a-1870/55/12
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчук О.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови,-
03.01.2012 р. ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, в якому просить суд:
- скасувати постанову від 15.12.2011 р. про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-11615/2011, виданого 26.10.2011 р. Конотопським міськрайонним судом Сумської області;
- зобов'язати відповідача виконати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.10.2011 р. по справі №2а-11615/2011.
Як вбачається з матеріалів позову, позивач оскаржує постанову державного виконавця про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-11615/2011, виданого 26.10.2011 р. Конотопським міськрайонним судом Сумської області.
Згідно частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04.11.2010 року, Закон України “Про виконавче провадження” був викладений в новій редакції.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції від 04.11.2010 року, яка діє з 09.03.2011 року, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
За приписами ч. 4 ст. 82 Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є стороною виконавчого провадження (боржником), а виконавчий лист виданий Конотопським міськрайонним судом Сумської області, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”, зазначена справа підлягає розгляду Конотопським міськрайонним судом Сумської області як адміністративним судом та не підсудна Сумському окружному адміністративному суду.
При вирішенні конкуренції між положеннями Закону України “Про виконавче провадження” та Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Закони є актами єдиного органу законодавчої влади -Верховної ради України.
Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше ”.
Таким чином, виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.10.1997 р. по справі за № 4-зп до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України “Про виконавче провадження”, оскільки був прийнятий пізніше Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, дана справа не підсудна Сумському окружному адміністративному суду, а підсудна місцевому загальному суду, а саме: Конотопському міськрайонному суду Сумської області як адміністративному суду.
Згідно з п.6 ч.3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Керуючись.ч.2 ст.18, п.6 ч.3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) О.А. Прилипчук
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Прилипчук