копія
19 грудня 2011 р. Справа № 2a-1870/6491/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.
за участю:
секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника 3-ї особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держкомзему в місті Суми Державного комітету України з земельних ресурсів, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконним державного акту та зобов'язання вчинити дії ,-
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача - Управління державного комітету земельних ресурсів (далі відповідач), третя особа: ОСОБА_4, з наступними позовними вимогами:
- про визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1, який виданий ОСОБА_4 та 23 жовтня 2003 року зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за №2083;
- про зобов'язання Управління Державного комітету земельних ресурсів в м.Суми скасувати реєстрацію державного акту про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем - Управлінням земельних ресурсів Сумської міської ради було видано незаконний акт на земельну ділянку ОСОБА_4, оскільки внаслідок фальсифікації акту про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки, датованого 10.04.2003р. в державному акті на право власності на землю виданому ОСОБА_4 було невірно скреслено план зовнішніх меж земельної ділянки, невірно зазначено площу земельної ділянки, що в подальшому призвело до винесення незаконною рішення Піщанською сільською радою від 15.07.2003р. та видачі державного акту на землю. Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_4 отримав в приватну власність та користується частиною земельної ділянки площею 0.2 кв.м., що як вважає ОСОБА_1, належить саме їй (позивачці).
В судовому засіданні позивач та представник позивача в повному обсязі підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив до суду відповідачем не подано, клопотань про відкладення розгляду справи або доказів поважності неприбуття в судове засідання також відповідачем не надано. Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача.
Представник третьої особи в судовому засіданні зазначила, що повністю підтримує позицію ОСОБА_4, яку викладено у письмовому запереченні (а.с.19-22). При цьому, представник третьої особи зазначає про безпідставність твердження позивача про фальсифікацію акту погодження та встановлення меж земельної ділянки у зв'язку з підробленням підпису позивача, оскільки на момент погодження вищезазначеного акту всі сусіди підписали цей документ. Від будинку №27, в якому проживає позивач ОСОБА_1 підпис на погоджувальному акті поставив батько позивачки, який на той момент був прописаний разом з нею. Цей факт підтвердили свідки під час розгляду справи у Ковпаківському районному суді м.Суми №2-2839/2010р. До того ж, ОСОБА_1 в 2010 році зверталася до прокуратури про порушення проти ОСОБА_4 кримінальної справи за підроблення документів, а саме - її підпису на акті про погодження земельної ділянки, але в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Представник третьої особи вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_4 у відповідності до норм чинного законодавства. Отже, представник третьої особи вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Заслухавши позицію позивача , представників позивача та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що відповідно до рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми (XXI скликання, 16 сесія) від 26.11.1993 р. їй у приватну власність передано земельну ділянку, площею 0,07 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_2. До часу надання у власність зазначена земельна ділянка належала їй на підставі рішення Піщанської сільської ради №96 від 26.12.1978 р. та наказу № 233 від 21.12.1978 р. по радгоспу «Червоний партизан» про виділення земельної ділянки у розмірі 0,07 га для будівництва житлового будинку за рахунок садиби громадянина ОСОБА_5. За рахунок садиби ОСОБА_5 було також виділено ділянку, площею 0,07 га, для будівництва житлового будинку АДРЕСА_3. Всього з садиби ОСОБА_5 було виділено 0,14 га. Відповідно довідки дирекції СТОВ «Піщане» від 23.01.2009 p., згідно архівних даних колгоспу «Червоний партизан» по земельній шнуровій книзі за 1963-1975 роки за ОСОБА_5 рахувалась земельна ділянка, площею 0,31 га. Таким чином, після виділення з садиби ОСОБА_5 земельних ділянок для будівництва будинків № 27 та АДРЕСА_3 площа його земельної ділянки по АДРЕСА_1, склала 0,17 га. У подальшому вказана земельна ділянка перейшла у користування та власність відповідача ОСОБА_4 В процесі суміжного землекористування відповідачем ОСОБА_4 було самовільно захоплено частину належної їй земельної ділянки, орієнтовною площею 0,02 га, а також частину земельної ділянки по АДРЕСА_3. Після цього захвату площа земельної ділянки ОСОБА_4 збільшилась з 0.17 га до 0,22 га. Відповідно до акту обстеження земельної ділянки, складеному комісією Піщанської сільської ради 04.08.2008 p. (а.с.28), було встановлено, що згідно кадастрової книги належна їй земельна ділянка становить 0,07 га, а при замірах площа земельної ділянки в натурі становить 0.056 га. Як стверджує позивачка, у 2009р. їй стало відомо, що 23 жовтня 2003 року громадянину ОСОБА_4, користувачу суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1, було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії CM №121859, згідно якого йому у власність на підставі рішення Піщанської сільської ради від 15.07.2003 р. було передано земельну ділянку, площею 0,2224 га. При цьому. позивач стверджує, що під час підготовки та видачі зазначеного державного акту було проведено захват належної їй земельної ділянки і допущено ряд порушень вимог чинного законодавства. Про це їй стало відомо у грудні 2009 року, коли вона знайомилась з технічною документацією до Державного акту в Управлінні земельних ресурсів, де натрапила на документ з нібито її підписом - Акт про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки від 10.04.2003р. (а.с.65).
В цьому акті засвідчено, що: «05 лютого 2003 року нею, начальником Сумського міського центру державного земельного кадастру ОСОБА_6, в присутності начальника відділу кадастру управління земельних ресурсів м. Суми Усик Н.А. проведено погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки гр. ОСОБА_4, що знаходиться у АДРЕСА_1».
Позивач в обґрунтування свого позову зазначає, що викладене у зазначеному документі не відповідає дійсності, оскільки насправді ніякого погодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_4 у АДРЕСА_1, яка межує з її земельною ділянкою у АДРЕСА_2, не проводилось. Такого акту ані вона (позивач), ані члени її сім'ї, ані сусіди ніколи не підписували; підпис, що стоїть навпроти її прізвища, їй не належить. Розробка технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку була проведена з грубими порушеннями вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на праві тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренді землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 р.
Внаслідок фальсифікації акту про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки, датованого 10.04.2003р., в державному акті на право приватної власності на землю, виданому громадянину ОСОБА_4, було невірно скреслено план зовнішніх меж земельної ділянки, невірно зазначено площу земельної ділянки, що в подальшому призвело до винесення незаконного рішення Піщанською сільською радою 15.07.2003р.
Отже, позивач стверджує, що зазначені дії в своїй сукупності призвели до порушення її права користування суміжною земельною ділянкою, самовільного захвату і зменшення фактичного розміру земельної ділянки, якою вона користувалась відповідно до рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми від 26.11.1993 р. Враховуючи викладене, позивачка просить суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії CM № 121859 від 23 жовтня 2003 року, виданий ОСОБА_4 та зобов'язати Управління Державного комітету земельних ресурсів в м.Суми скасувати реєстрацію державного акту про право власності на земельну ділянку який видано ОСОБА_4
Слід зазначити, що як свідчить з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 зверталась до Ковпаківського районного суду м.Суми з цивільним позовом до відповідачів: Піщенської сільської ради та ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, часткове скасування рішення Піщанської сільської ради. Однак, відповідно до ухвали Ковпаківського районного суду м.Суми від 12.05.2011р. (а.с.34) провадження по справі було закрито, оскільки одним з відповідачів - Піщанська сільська рада - є суб'єкт владних повноважень. З огляду на вимоги ст. 15 ЦПК України, ст. ст. 1, 2, п.1 ч.1 ст.17 КАС України, суд вважав, що даний спір стосовно вимог про скасування рішення Піщанської сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, в тому випадку, коли б позивач скористався своїм правом на звернення до суду з позовною заявою про оскарження рішення, дій чи бездіяльності Піщанської сільської ради, то дана справа була б підсудна суду загальної юрисдикції, як адміністративному суду, тобто Ковпаківському районному суду м.Суми з урахуванням положень, визначених п.1, ч.1 ст.1 КАС України. Однак, позивач не скористався своїм правом та не оскаржував рішення Піщанської сільської ради до Ковпаківського районного суду м.Суми, як до адміністративного суду, натомість звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження дій Державного комітету земельних ресурсів в м.Суми.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено іншим порядок судового провадження.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, розглядаючи дану справу, суд намагався з'ясувати в чому саме полягає порушення норм чинного законодавства з боку відповідача, як органу владних повноважень, відносно позивача. Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку позивач фактично намагається довести суду своє право на користування земельною ділянкою, дійсна площа якої повинна становити 0.07 га (згідно кадастрової книга), а фактично на даний час становить 0.056 га. Однак, суд не має можливості закрити провадження у даній справі з посиланням на наявність спору про право, оскільки позивач, окрім інших обставин, зазначає також про те, що розробка технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку була проведена відповідачем з грубими порушеннями Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на праві тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренді землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 р.
Однак, суд не вбачає підстав для задоволення позову виходячи з наступного:
Відповідно до частин 1 та 9 статті 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Державний акт на право власності видається на одну земельну ділянку.
Порядок складання, заповнення та видачі державних актів на право приватної власності на землю регулюється Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних атів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Держкомзему України від 04.05.99р. №43. (далі Інструкція).
Згідно п.п.2.1, 2.2, 2.14 Інструкції, роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта. Підготовчі роботи включають: аналіз висновку державного органу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки. Заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та його структурні підрозділи. Державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта.
Обставини, викладені позивачем у позовній заяві та зазначені в судовому засіданні не можуть бути підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії CM № 121859 від 23 жовтня 2003 року, який виданий ОСОБА_4 Посилання позивача на те, що розробка технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку була проведена з грубим порушенням вимог Інструкції №43 від 04.05.1999р., не можуть бути підставою для зобов'язання Управління Державного комітету земельних ресурсів в м.Суми скасувати реєстрацію державного акту про право власності на земельну ділянку який видано ОСОБА_4, оскільки позивачем не доведено в чому саме полягають порушення саме її прав та обов'язків таким органом владних повноважень як Управління Державного комітету земельних ресурсів в м.Суми. Посилання позивача на ст.198 Земельного кодексу України, яким передбачено погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, не доводить правомірність позиції позивача, оскільки до повноважень відповідача не входить обов'язок погодження меж земельної ділянки.
Факт фальсифікації акту про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки від 10.04.2003р. (а.с.65) також не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки як зазначалося вище, за наслідками звернення до прокуратури про порушення проти ОСОБА_4 кримінальної справи за підроблення документів , а саме - підпису позивача на акті про погодження земельної ділянки, було відмовлено.
Згідно частини 2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно п.1 Положення про управління (відділ) Державного комітету України по земельних ресурсах (Держкомзем) у місті (обласного та районного значення), затвердженого наказом Держкомзему №123 від 17.06.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 року за №626/15317 визначено, що управління (відділ) Держкомзему в місті (міст обласного та районного значення) є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним Держкомзему та відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему області.
Управління (відділ) у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, наказами Держкомзему, головного управління Держкомзему в області, а також цим Положенням.
Із аналізу зазначених норм законодавства можна зробити висновок, що безпосередньо до компетенції Держкомзему в м.Суми питання погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не входить.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими і, відповідно, не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держкомзему в місті Суми Державного комітету України з земельних ресурсів, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконним державного акту та зобов'язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 26.12.2011 року.
Суддя (підпис) О.М. Кунець
З оригіналом згідно
Суддя О.М. Кунець