29 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді -Шеремет А.М.,
суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С.В.
секретар судового засідання Панас Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 25 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування понесених витрат та завданої моральної шкоди , -
Рішенням Здолбунівського районного суду від 25 жовтня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування понесених витрат та завданої моральної шкоди.
Вважаючи дане рішення незаконним, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.
Вказує, що суд невірно трактував подане ним оголошення в газеті „Нове життя” про те, що „загублений державний акт на землю серії І-РВ 029419 виданий на ім”я ОСОБА_1 вважати недійсним”. Стверджує, що „загублений” в даному випадку означало, що він вибув з його володіння.
Потреба звертатись до суду з позовом про витребування у відповідача державного акту відпала, оскільки він уже був визнаний недійсним.
Не погоджується і з висновком суду про відмову у відшкодуванні моральної шкоди. Зазначає, що відповідач відверто глузувала з нього та чинила перешкоди, щоб він не міг користуватися належною йому земельною ділянкою.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її відхилити, а рішення Здолбунівського районного суду від 25 жовтня 2011 року залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про його безпідставність.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази, з якими погоджується і апеляційний суд.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 січня 1996 року по 04 квітня 2006 року. Позивач добровільно залишив будинковолодіння, в якому проживав з відповідачем. Залишив там свої речі, в тому
числі і вказаний раніше державний акт. Про наявність в будинку спірного державного акту сторони не знали.
Відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до постанови від 12 грудня 2009 року в порушенні кримінальної справи за статтею 357 КК України стосовно ОСОБА_2 по факту заволодіння державним актом на право приватної власності на землю на ім”я ОСОБА_1 відмовлено по п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину.
З рішення Здолбунівського районного суду від 27 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Урвенської сільської ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на право приватної власності на землю вбачається, що державний акт на право приватної власності на землю серії І-РВ №029419 ОСОБА_1 втрачений і з метою виготовлення його дублікату він помістив в газеті „Нове життя” від 14 листопада 2008 року оголошення про те, щоб вважати цей документ недійсним.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що вини ОСОБА_2 у заподіянні шкоди позивачу немає, а тому відсутні підстави для стягнення з неї майнової шкоди. Правомірно судом відмовлено позивачу і в задоволенні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Зважаючи на те, що рішення місцевого суду було постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни цього рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 1166 ЦК України, ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 25 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Судді: