29 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі
суддів: Хилевича С.В., Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,
секретар судового засідання: Панас Б.В.
за участю ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 18 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості,
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 18 листопада 2011 року вимоги ОСОБА_2 задоволено: стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь позивача 20 165, 01 гривні заборгованості за кредитним договором, 4 083, 07 гривень сум трьох відсотків від простроченої заборгованості та індексу інфляції за весь час прострочення та 322 гривні судових витрат, а всього 24 570, 08 гривень.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення судом норм матеріального права.
На її обґрунтування зазначалося про неправильність застосування цивільного законодавства щодо нарахування трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості і суми індексу інфляції. Вважала, що за час із квітня 2010 року по червень 2011 року загальний індекс інфляції складав 101, 1 %, що в грошовому виразі становить 1 800, 64 гривні. Щодо нарахування і стягнення трьох відсотків річних, то покликалася на необґрунтованість застосування судом ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки кредитним договором вже встановлено сплату відсотків за користування коштами.
Просила змінити рішення Дубенського міськрайонного суду від 18 листопада 2011 року, стягнувши солідарно з неї та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 800 , 64 гривні суми індексу інфляції, в частині стягнення суми трьох відсотків річних просила відмовити.
В решті рішення суду особами, які беруть участь у справі, не оскаржувалося.
У судовому засіданні ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надала пояснення в межах її доводів.
Представник позивача надав клопотання про розгляду справи за його відсутності.
ОСОБА_3, бувши повідомленою належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів
дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності і обґрунтованості позову про солідарне стягнення з відповідачів на
Справа №22-2314-11 Головуючий у 1 інстанції: Лопухович А.О.
Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
користь позивача основної заборгованості, трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості та індексу інфляції.
Матеріалами справи встановлено, що 16 квітня 2008 року ОСОБА_1 уклала з Кредитною спілкою „Флагман” кредитний договір №5с, за яким одержала у власність15 000 гривень зі сплатою за користування 48 % річних від фактично залишеної суми боргу терміном до 16 квітня 2010 року (а.с. 21-22). Виконання грошового зобов'язання забезпечено порукою ОСОБА_3, з якою тоді ж кредитор уклав відповідний договір (а.с. 29).
1 березня 2010 року між Кредитною спілкою „Флагман” і ОСОБА_2 укладено договір №16\2010 про відступлення права вимоги та виконання зобов'язань, за яким кредитором було відступлено на користь позивача своєї право грошової вимоги до позичальника і поручителя (а.с. 11-14).
2 вересня 2011 року позивач звернулася до суду з вимогою солідарного стягнення зі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на її користь 20 165, 01 гривні основного боргу, 4 083, 07 гривні сум трьох відсотків річних та індексу інфляції і 1 122 гривні понесених судових витрат.
У засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 визнала позовні вимоги ОСОБА_2, однак зазначала про часткову незгоду зі спірною сумою грошових коштів (а.с.74, зв.-75).
Колегія суддів погоджується із правильністю висновків суду попередньої інстанції, оскільки вони відповідають положенням закону і підтверджені обставинами, що мають значення для справи.
Так, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України -боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доводи апеляційної скарги про помилковість застосування при вирішенні спірних правовідносин цієї норми права на увагу не заслуговують, адже цивільно-правовий обов'язок сплатити проценти за користування грошовими коштами встановлюється для ОСОБА_1 ст. 1054 ЦК України. Натомість вимоги ст. 625 цього Кодексу передбачають відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Щодо покликань відповідача про нарахування і стягнення значно більшого розміру суми індексу інфляції, то вони є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Оскаржуване рішення ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дубенського міськрайонного суду від 18 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі, до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Судді