29 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рокитнівського районного суду від 18 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Рокитнівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії , -
02 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому вказував, що відповідач всупереч вимогам ст. 37 та 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не виплачує йому в установлених цими нормами розмірах щомісячну грошову допомогу та доплату до заробітної плати, а тому просив визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на його користь, як особі, що проживає та працює у зоні посиленого радіоекологічного контролю, недоплачену щомісячну грошову допомогу в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати та доплату до заробітної платив розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року в розмірі 22 405 грн. 80 коп.
Постановою Рокитнівського районного суду від 18 листопада 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Рокитнівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій відмовлено.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права. Доводить, що відповідач зобов'язаний виплатити йому щомісячну грошову допомогу та доплату до заробітної плати в розмірах, визначених ст. 37 та 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому просить постанову Рокитнівського районного суду від 18 листопада 2009 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що відповідачем правомірно виплачувались кошти позивачу відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований з 25 березня 1993 року та проживає в АДРЕСА_1, де і працював, яке відповідно до Постанови КМ України № 106 від 23 липня 1991 року віднесене до зони гарантованого добровільного відселення ( ІІІ категорія забруднення) що стверджується довідкою про місце проживання, відміткою про реєстрацію у паспорті позивача та копіями посвідчень (а.с.3-8).
Згідно абз.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції відновленій з 22 травня 2008 року), передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, - у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати.
Згідно абз.3 ч.1ст.39 цього ж Закону (в тій же редакції), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
Вказані виплати проводились позивачу в розмірах, визначених постановою КМУ від 26 липня 1996 року № 836, які є значно меншими ніж зазначено в Законі.
Законом № 796-ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати суми доплат і допомоги, встановлених цим Законом.
Частиною 1 ст. 67 зазначеного Закону передбачено, що конкретні розміри всіх виплат підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У період, за який заявлені вимоги (з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року) про стягнення доплати і допомоги, розміри допомоги і доплати були сталими, їх виплата здійснювалася на підставі Постанови № 836, водночас розміри мінімальної заробітної плати постійно змінювалися.
Незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, розміри допомоги і доплат, передбачених статтями 37, 39 Закону № 796-ХІІ, залишались незмінними з 1996 року, тобто не відповідали розмірам, установленим цим Законом та іншими законами України.
З 1 січня 2008 року вказані ст..ст.37 та 39 Закону № 796-12 діяли в іншій редакції .
Справа № 22-а-3500/2011р. Головуючий в 1 інст. Феха Т.С.
Суддя-доповідач Боймиструк С.В.
Підпунктами 2 та 8 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до абз. 3 ч.1 ст. 37 та абз. 3 ч.1 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказані зміни Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і доплати до заробітної плати за роботу на території радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення у позивача було відновлене з 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення.
В частині позовних вимог з 1 січня по 21 травня 2008 року включно, коли були чинними зміни до ст.ст.37, 39 Закону № 796-12 відповідач діяв правомірно, тому в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Однак до задоволення підлягають вимоги позивача з 3 липня 2008 року до 31 березня 2009 року відповідно до заявленого в позові.
Як вбачається з заперечень відповідача він наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду (а.с.19).
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 2 липня 2009 року (а.с.1) з вимогами про нарахування та виплату виплат відповідно до ст..37,39 Закону № 796-12 за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року в сумі 22405 грн.80 коп.
На час розгляду справи, відповідно до ст.99 та 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи було встановлено річний строк.
Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Колегія суддів, вирішуючи дану справу, застосовує наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, а тому вимоги позивача, що виходять за межі річного строку звернення, згідно вимог ст. 100 КАС України, залишає без розгляду, оскільки підстав для поновлення такого строку не вбачає.
У 2009 році дія положень статей 37 та 39 Закону № 796 не зупинялась. а тому враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору слід застосовувати положень статей 37 та 39 Закону № 796, а не підзаконних актів.
Відповідно до п.2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Згідно п. п. 2 та п. п. 5 п.4 цього Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом ( 796-12 ), проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян, зокрема щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до частини першої статті 37 Закону і постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону ( 796-12 ), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836.
Відповідно до п.5 Порядку, соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.
Згідно п.6 цього Порядку, уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.
Отже, виходячи з наведеного, обов'язок по виплаті щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ч. 1 ст.. 37 Закону та доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до ст. 39 Закону ( 796-12 ) покладено на відповідача.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, а тому захист порушеного права в формі нарахування та виплати конкретних грошових сум задоволений бути не може.
Тому колегія суддів вважає, що відповідача слід зобов'язати провести нарахування та виплату належних позивачеві сум відповідно до закону за період з 3 липня 2008 року по 31 березня 2009 року включно.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. 100, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 207, 211, 212 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Рокитнівського районного суду від 18 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Рокитнівської районної державної адміністрації з 3 липня 2008 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачені кошти щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі - 40 процентів від мінімальної заробітної плати щомісячно і доплати до заробітної плати за роботу на території радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати щомісячно, передбачені ст..ст.37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вже виплачених сум по 31 березня 2009 року включно.
В задоволенні позовних вимог за період з 1 січня по 21 травня 2008 року включно - відмовити за їх безпідставністю.
Адміністративний позов за період з 1 квітня 2006 року по 1 січня 2008 року залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: