копія:
Апеляційний суд Рівненської області
27 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого Шпинти М.Д.
Суддів Коробова О.К., Сачука В.І.
за участю прокурора Дмитрієва Ю.В.
захисника-адвоката ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_1 на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2011 року.
Цією постановою обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю АДРЕСА_1 гр. України, розлученому, раніше не судимому.
Відповідно до подання слідчого СВ Березнівського РВ УМВС України в Рівненській області, погодженому з прокурором Березнівського району Рівненської області, по факту заподіяння 15.11.2010 року гр.ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження як небезпечного для життя в момент заподіяння порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. 09.12.2011 року за підозрою у вчиненні даного злочину був затриманий ОСОБА_2 Оскільки в ході слідства встановлено, що ОСОБА_2 дає неправдиві показання, своє вини у вчиненому не визнає, і, перебуваючи на волі, може схилити свідків до дачі неправдивих показань, а також був встановлений факт його намагання ухилитися від слідства та для забезпечення виконання процесуальних рішень, слідчий вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід - у виді взяття під варту.
Суд, задовольняючи подання слідчого, у постанові зазначив, що ні слідчий, ні прокурор не надали суду доказів того, що підозрюваний перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини по справі, може ухилятися від слідства та чинити тиск на свідків. Разом з тим, суд врахував те, що обвинувачений не має постійного місця проживання, роботи та власного житла, а також факт неявки за викликом до слідчого, а тому він прийшов до висновку, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, все ж таки може ухилитись від слідства та суду.
У поданій апеляції захисник-адвокат просить постанову суду скасувати та обрати підозрюваному інший запобіжний захід. При цьому зазначає, що ні в поданні слідчого, ні в постанові суду не наведено жодного аргументу на користь того, що обвинувачений може ухилитись від слідства і суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі або продовжуватиме займатись злочинною діяльністю, а також не зазначено чому застосування більш м”яких, ніж взяття під варту запобіжних заходів не забезпечить належної його процесуальної поведінки. Також вказує, що при обранні запобіжного заходу суд не врахував вимоги ст.148 КПК України, а саме, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання і проживає з рідною сестрою в будинку матері в с.Хмелівка Березнівського району, раніше ні до кримінальної, ні адміністративної відповідальності не притягався, від явки до слідчого не ухиляється.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_1 та підозрюваного, які просять апеляцію задовольнити та обрати йому запобіжний захід -підписку про невиїзд, думку прокурора про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Як зазначено в постанові, суд, дослідивши дані, які характеризують особу, враховуючи вимоги ст.ст.148, 150 КПК України, прийшов до висновку, що обвинувачений, перебуваючи на волі може ухилятися від слідства та чинити тиск на свідків, хоча визнав, що ні слідчий, ні прокурор в судовому засіданні не надали суду доказів, що він, перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у справі, чи схилятиме свідків до дачі ними неправдивих показань.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна. Як видно з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався. Ні в поданні слідчого, ні в постанові суду не зазначено жодного аргументу, чому інший більш м”який запобіжний захід, ніж взяття під варту, не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки, та які дані свідчать, що він чинитиме тиск на свідків. Крім того, ні з протоколу судового засідання, ні з постанови суду не видно, які в суді були досліджені дані, що характеризують особу ОСОБА_2, які були враховані вимоги ст.ст.148, 150 КПК України. Матеріалами справи встановлено, що до слідчого ОСОБА_2. викликався як свідок.
За роз”ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року №4 „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства (з наступними змінами і доповненнями) суди при вирішенні питань, пов”язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають додержувати вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.Х1.50) і ст.14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Відповідно до ст. 17 Закону України „ Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у справі „Осипенко проти України” (Заява № 4634/04, рішення від 09.11.2010 року) Європейський суд встановив порушення п.3 ст.5 Конвенції у зв”язку з тим, що рішення суду не містило належних і достатніх у сенсі практики Європейського суду підстав для такого тримання особи під вартою і що міський суд не розглядав можливості застосування до заявника альтернативного запобіжного заходу.
Разом з тим, і слідчий, і прокурор в місцевому суді та прокурор в апеляційному суді настоюючи на тому, що до обвинуваченого може бути застосований лише найбільш суворий запобіжний захід ніяких доводів для цього, крім посилань на тяжкість злочину, у якому вони підозрюють ОСОБА_2 та те, що в матеріалах справи є рапорти оперативних працівників Березнівського РВ УМВС України у Рівненській області, що він нібито ухиляється від проведення слідчих дій, не навели. До того ж, не незрозумілим є те, що у правовому відношенні являють собою ці рапорти, яким є їх процесуальний статус, невідомо чи на момент внесення подання до суду ця інформація, що міститься в рапортах, була процесуальним шляхом перевірена.
Вивченням матеріалів справи не встановлено жодних даних, які підтверджували б, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, продовжуватиме займатись злочинною діяльністю, перешкоджатиме встановленню істини у справі, чи намагатиметься скритись від слідства і суду.
При обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту вказані обставини судом першої інстанції враховані не були.
З урахуванням наведених мотивів, колегія суддів вважає за можливе обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_1 задовольнити .
Постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2011 року щодо обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту -скасувати.
ОСОБА_2 з - під варти звільнити негайно.
Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Головуючий підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно: суддя-доповідач: М.Д.Шпинта