27 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську на постанову Кузнецовського міського суду від 29 січня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсій, -
13 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просив:
- визнати незаконною відмову відповідача перевести його на пенсію, передбачену ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та перерахувати її;
- зобов'язати відповідача з 31.07.2009 року провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 57 вказаного Закону, визначивши середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за календарний місяць роботи на Чорнобильській АЕС у період з 10.06.1986 року по 05.07.1986 року з додаванням до заробітку на основній роботі;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 31.07.2009 року, збільшивши пенсійну виплату на 1% заробітку відповідно до ч.2 ст. 56 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язати відповідача перерахувати з 02.01.2009 року розмір додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та виплатити її із врахуванням всіх підвищень.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 відмовився від частини позовних вимог, а тому ухвалою місцевого суду від 25 січня 2010 року було закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконною відмови відповідача перевести позивача на пенсію, передбачену ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, і щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з 31 липня 2009 року, збільшивши пенсійну виплату на 1% заробітку відповідно до ч.2 ст. 56 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Постановою Кузнецовського міського суду від 29 січня 2010 року позов задоволено частково: відмову відповідача перерахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію визнано протиправною та зобов'язано його провести перерахунок позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 03 січня 2009 року до 29 січня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що складає 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Позивач не погодившись із постановою суду в частині відмови в задоволенні позову, посилається на її незаконність через порушення судом норм матеріального права.
Вказує, що суд неправомірно відмовив йому в задоволенні вимоги про перерахунок пенсії за період роботи на ЧАЕС, зазначивши, що він пропрацював на територіях радіоактивного забруднення більше 12 місяців, а тому немає підстав для нарахування пенсії із заробітку визначеного за період з 10.06.1986 року по 05.07.1986 року.
Доводить, що робота на території радіоактивного забруднення та робота по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження мають різні правові статуси, і факт подальшої праці на території радіоактивного забруднення не може погіршувати становище особи, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження.
Також вважає, що відповідно до ст. 27 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” він має право на нарахування пенсії за „двоскладною формулою”, тобто отримувати частину пенсії за раніше діючим законодавством : до 01.01.2004 року -відповідно до ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а після 01.01.2004 року -відповідно до ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконною відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання з 31.07.2010 року здійснити перерахунок пенсії з визначенням середньомісячного заробітку за календарний місяць роботи на ЧАЕС, у період з 10.06.1986 року по 05.07.1986 року, з додаванням до заробітку на основній роботі -на підставі ст. 57 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в іншій частині постанову залишити без змін.
Відповідач в поданій на дану постанову апеляційній скарзі посилається на її незаконність через порушення судом норм матеріального права. Вказує, що усі виплати були проведені позивачу в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, а тому вважає свої дії правомірними. Судом не взято до уваги, що застосування в даному випадку мінімального розміру пенсії за віком суперечить ст. 28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Справа № 22-а-2575/2011р. Головуючий в 1 інст. Горегляд О.І.
Суддя-доповідач Боймиструк С.В.
Просив оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є постраждалим 2 категорії від аварії на ЧАЕС (а.с.5) та відповідно до ст.51 Закону № 796 має право на додаткову пенсію за шкоду завдану здоров'ю. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог про перерахунок позивачу пенсії відповідно до ст. 57 цього Закону, визначивши середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за календарний місяць роботи на ЧАЕС з 10.06.1986 року по 05.07.1986 року, суд виходив з того, що позивач пропрацював в зоні радіоактивного забруднення понад 12 місяців, а тому підстав для перерахунку пенсії за заявлений більш короткий період, зокрема з 10.06.1986 року по 05.07.1986 року - немає.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.57 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, у разі обчислення пенсії відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:
менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців;
не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;
менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
В наведеній нормі Закону обов'язковою умовою для визначення середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії є факт роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Обидві сторони не заперечують такого факту, оскільки позивач на такій території не тільки працював, а й проживав в м. Кузнецовську з 1980 року, якому статус території радіоактивного забруднення було надано в 1991 році.
Посилання позивача на те, що робота на території радіоактивного забруднення та робота по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження мають різні правові статуси в даному випадку не заслуговує на увагу, оскільки таке твердження спростовується порівнянням ч.2 та ч.4 ст.57 Закону № 796, де зазначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, статус ліквідатора аварії на ЧАЕС має значення при призначенні пенсії по інвалідності, яка позивачу не призначалась, а тому місцевий суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та обґрунтовано йому відмовив в їх задоволенні в цій частині.
Що стосується перерахунку додаткової пенсії за шкоду завдану здоров'ю, то Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” до статей 50,51, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнано неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, згідно ст. 50 (в відновленій редакції) зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідач виплачував позивачу додаткову пенсію в розмірі, визначеному постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 530, який був меншим за розмір пенсії, визначений зазначеною нормою Закону, а тому місцевий суд прийшов до вірного висновку, що пенсія позивачу за період з 3 січня 2009 року по 29 січня 2010 року підлягає перерахунку.
Вирішуючи спір, місцевий суд правильно виходив з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами і висновок, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 ЗУ 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є обґрунтованим, а положення ч.3 ст.28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 цієї статті, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого.
За наведеного місцевий суд прийшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу додаткової за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та провести виплату недоплаченої пенсії .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх задоволення не вбачає.
Керуючись ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.206 КАС України , колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську відхилити, а постанову Кузнецовського міського суду від 29 січня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: