22 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді -Шеремет А.М.,
суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С.В.
секретар судового засідання Панас Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 15 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про визнання договорів недісними, -
Рішенням Рівненського міського суду від 15 листопада 2011 року в задоволенні даного позову відмовлено.
Вважаючи рішення суду незаконним необґрунтованим, постановленим із порушенням норм матеріального права, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано всі обставини справи, що і призвело до неправильних висновків, а саме не дано належної оцінки такій підставі визнання недійсності договору, як укладення його в іноземній валюті. Сторонам договору необхідно отримати дві індивідуальні ліцензії банку: ліцензію для надання кредитних ресурсів в Україні та ліцензію на використання іноземної валюти в Україні.
Суд не дослідив статут та внутрішнє положення банку на предмет його права надавати споживчі кредити в іноземній валюті, та не досліджено письмового дозволу (ліцензії) банку на право видачі кредиту готівковою іноземною валютою та на право банку прийняття готівкової валюти в погашення кредиту. Згідно з дозволом НБУ наданим відповідачем у нього відсутнє право операцій з готівковою валютою, що судом не було враховано.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що здійснення відповідачем кредитних операцій у іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України, а видача ним позивачу кредиту в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії є правомірною.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази, з якими погоджується і апеляційний суд.
Судом встановлено, що 01 лютого 2006 року між позивачем та АКІБ „УкрСиббанк”, правонаступником якого є ПАТ „УкрСиббанк”, було укладено кредитний договір №26/3-92-5/1, відповідно до п.1.1. якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 158 000,00 швейцарських франків 00 сантімів, у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі.
Визначені в договорі умови надання кредиту, його повернення та умови забезпечення виконання зобов'язань відповідають вимогам цивільного законодавства.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 1054 ЦКУкраїни передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі -Декрет КМУ).
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача наявна банківська ліцензія № 75 від 24 грудня 2001 року, видана позивачу НБУ на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п. п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та дозволу № 75-3 від 21 вересня 2009 року, виданого НБУ на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” згідно з додатком до цього дозволу.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
За таких обставин, оскільки у відповідача наявна відповідна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, якщо саме вона надавалась за договором, то і проценти за кредитним договором можуть бути сплачені в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.
Зважаючи на те, що рішення місцевого суду було постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни цього рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 15 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча
Судді: