Апеляційний суд Рівненської області
23 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого: Іващука В.Я.
суддів: Полюховича О.І., Матюхи Ю.В.
з участю прокурора Бігун Т.А.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівне апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Дубровицького районного суду від 09 грудня 2011 року.
Цією постановою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується за ч.2 ст.187 КК України, в тому, що він 6 грудня 2011 року приблизно о 14 годині, на дорозі сполученням Будимля-Переходичі, разом із трьома особами, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, рухаючись автомобілем марки „Опель Вектра”, без реєстраційних номерів, здійснили напад на автомобіль марки „Форд Транзит”, який полягав в його примусовій зупинці, та погрожуючи застосуванням мисливської гладкоствольної рушниці, заволоділи грошима в сумі 60 гривень, належними ОСОБА_3, котрий знаходився у вказаному автомобілі, чим заподіяли останньому майнову шкоду.
На вказану постанову суду прокурором подано апеляцію.
В апеляції ставиться питання про скасування постанови як незаконної, оскільки суд не врахував той факт, що ОСОБА_2 може ухилитися від слідства та суду, перешкодити встановленню істини по кримінальній справі, так як він навчається у Березнівському західноукраїнському коледжі „Полісся”, тобто не перебуває на постійному місці проживання, а також не враховано, що злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_2, є тяжким, за вчинення якого може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років з конфіскацією майна.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника про відмову в задоволенні апеляції прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, думку прокурора про скасування постанови суду з підстав наведених у апеляції, перевіривши зібрані матеріали та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою не інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються, до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Згідно з вимогами ст.150 КПК України -при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у ст.148 КПК України, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, її вік, стан здоров'я, сімейний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що їх характеризують.
При розгляді даних матеріалів, судом першої інстанції, вимоги закону, дотримані належним чином.
Покликання прокурора на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому може ухилитися від слідства та суду, буде перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі, не можна визнати такими що грунтуються на законі.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 08.07.2003 року про справі №1-23\2003 -тяжкість злочину законом не визнається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
Крім того, відповідно до роз'яснень, які містяться в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 р. №4 із змінами та доповненнями від 11.06.2004 р. та від 28.10.2008 р. „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав, вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи передбачені ст.149 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України, і його належної поведінки.
Органами досудового слідства та прокурором не надано доказів того, що підозрюваний перебуваючи на волі буде намагатись ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини по справі, продовжуватиме займатися злочинною діяльністю.
За таких обставин, висновок суду, про відсутність підстав для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є законним та обґрунтованим і підстав для скасування постанови, колегія суддів не знайшла.
Керуючись ст.ст.148,149,150, 365,366,382 КПК України, колегія суддів,-
Постанову Дубровицького районного суду від 09 грудня 2011 року стосовно ОСОБА_2 -залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Головуючий: Підпис
Судді: Два підписи