21 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів - Собіни І.М., Ковалевичва С.П.,
з участю секретаря судового засідання - Сеньків Т.Б.,
прокурора - Кривецька-Люліч Т.,
сторін - ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора м.Рівне в інтересах ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 12 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області про виселення та зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус ОСОБА_6, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області про визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу, усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, відновлення реєстрації,
Рішенням Рівненського міського суду від 12 січня 2011 року задоволено позов ОСОБА_1 Виселено з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та зобов”язано сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області зняти з реєстраційного обліку цих осіб в указаному приміщенні. Цим рішенням відмовлено повністю в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 Вирішено питання судових витрат.
Заступник прокурора м.Рівне в інтересах ОСОБА_2 на це рішення подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 придбала 33\100 ідеальної частки будівлі по АДРЕСА_1 яка надана у 1985 році ОСОБА_2 та членам її сім”ї. Судом зроблений невірний висновок щодо неправомірності проживання ОСОБА_2 у спірній кімнаті. Суд не врахував, що вона працювала на підприємстві, яке забезпечило її житлом, на постійній роботі, а тому, норми ст.132 ЖК України до даних правовідносин не поширюються. Суд не звернув уваги, що ОСОБА_2 звільнилась з роботи в 1986 року і протягом строку позовної давності власник приміщення не ставив питання про її виселення. ОСОБА_2 добросовісно володіє спірною кімнатою з 1985 року і набула право власності на кімнату за набувальною давністю. Суд не врахував роз”яснення п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року, не дослідив чи є вказане приміщення гуртожитком, не дав оцінку тим обставинам, що ОСОБА_2 у 1985 році була вселена у житловий будинок, а не в гуртожиток і вселення у будинок ОСОБА_2 та членів її сім”ї відбулося у відповідності до Правил обліку громадян, що потребують покращення житлових умов і надання їм житлових приміщень в УРСР. Судом не встановлено статус житлового будинку і безпідставно застосовано норми, що регулюють порядок виселення з гуртожитків. Порушені вимоги ст.10 ЦПК України щодо принципу змагальності,ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 не повідомлені про час та дату
справа № 22-2251/11 Суддя 1-ї інстанції Ореховська К.Е.
Суддя-доповідач Ковальчук Н.М.
слухання справи. З цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення Рівненського міського суду від 12 січня 2011 року залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників осіб, що з”явились у судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстаннцї прийшов до висновку, що ОСОБА_2 втратила право на проживання у спірній кімнаті і підлягає виселенню разом з членами своєї родини з тих підстав, що отримавши кімнату в гуртожитку, вона пропрацювала на підприємстві менше десяти років і звільнена з роботи за власним бажанням.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилалась на те, що в 1985 році під час її роботи в Управлінні механізації будівництва комбінату "Ровнопромбуд" їй була надана кімната АДРЕСА_1 на сім"ю у складі трьох чоловік. 18.02.1986 року вона разом з двома синами прописана у вказану кімнату для постійного проживання. На той час будинок мав статус житлового будинку для молодожонів.
Такі доводи ОСОБА_2 підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до акту про прийняття в експлуатацію будинку по АДРЕСА_1, складеного 4 вересня 1959 року, видно, що комісія прийняла в експлуатацію 44-кімнатний житловий будинок(а.с.54-57).
Рішенням виконкому Ровенської міської Ради депутатів трудящих № 1131/22 від 08.09.1959 року затверджений акт державної комісії про прийняття в експлуатацію двохповерхового з цокольним поверхом двосекційного на 44 кімнати житлового будинку Ровенського облбудтресту по АДРЕСА_1(а.с.58,59).
Рішенням виконкому Рівненської міської Ради за № 200 від 10 травня 1990 року будинку по АДРЕСА_1 наданий статус гуртожитку.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що кімната АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_2 в 1985 році як кімната в житловому будинку для малосімейних і не мала статусу гуртожитку.
Оскільки будинок АДРЕСА_1 побудований як житловий будинок для малосімейних громадян, вказане рішення виконкому про надання будинку статусу гуртожитку не може погіршувати житлові права осіб, які вселились в будинок до прийняття такого рішення.
З огляду на вищевикладене ОСОБА_2 разом з членми своєї сім”ї на законних підставах вселилсь у кімнату АДРЕСА_1, працюючи на підприємстів, що надало їй вказане житло, а тому, зміна власника житла не позбавляє її права на користування цим житлом і, за наявності права користування, не може бути порушене її право на проживання, воно збережене і продавжує діяти.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність проведення публічних торгів та укладення договору купівлі-продажу від 20 липня 2006 року було предметом розгляду у іншій цивільній справі, рішення по якій набрало законної сили, а тому, відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини щодо правомірність оскаржуваних публічних торгів та договору купівлі-продажу, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, не підлягають даказуванню по даній справі.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погоджується частково.
У матеріалах справи наявна копія рішення Рівненського міського суду від 21 жовтня 2009 року на яке, як підставу відмови в задоволенні позову ОСОБА_2, послався суд першої інстанції. З даного рішення вбачається, що спір розглядався між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, установлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановляючи рішення, суду першої інстанції належало врахувати те, що рішення Рівненського міського суду від 21 жовтня 2009 року ухвалене між іншими, ніж по даній справі, сторонами і позовні вимоги про визнання прилюдних торгів недійсними ОСОБА_8 не заявлялись.
Зважаючи на вказане, з мотивувальної частині рішення слід виключити посилання на ст. 61 ЦПК України.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсними аукціону з продажу нерухомого майна, договору купівлі -продажу не підлягають задоволенню, виходячи із слідуюого.
Матеріалами справи встановлено: ДП "Рівнебуджитло" АТЗТ фірми "Рівнебуд" визнано банкрутом, в зв'язку з чим припинило свою діяльність.
Строк ліквідаційної процедури банкрута та строк призначення ліквідатором ОСОБА_5 ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.06.2006 року продовжено до 01.08.2006 року.
19 травня 2006 року відбулися публічні торги з продажу майна підприємства-банкрута ДП"Рівнебуджитло" АТЗТ "Рівнебуд". 33/100 частки будівлі АДРЕСА_1 продані ОСОБА_1 20.07.2006 року за результатами публічних торгів від 19.05.2006 року
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними аукціону з продажу нерухомого майна, договору купівлі -продажу.
Позивачка не була учасником спірного правочину відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, а тому вона не належить до тих суб"єктів, які мають право ставити питання про визнання аукціону, договору купівлі-продажу гуртожитку недійсними в цілому, оскільки є наймачем лише окремої кімнати в ньому. Крім того, нею не доведено чим порушені її права, як наймача кімнати № 25 даного гуртожитку у зв"язку із зміною власника житла.
Оскільки ОСОБА_2 не втратила права користування житлом, заочне рішення Рівненського міського суду від 19 вересня 2008 року, на підставі якого позивачку та членів її сім"ї виселено з спірної кімнати № 25 без надання іншого житла, скасовано ухалою суду від 17 березня 2010 року(а.с.128), то позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення її реєстрації у спірній кімнаті підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 гривень витрат на правову допомогу та 165 гривень витрат, пов”язаних з розміщенням оголошень в газеті.
Так, відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов"язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати та інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов"язані з явкою до суду; 4) витрати, пов"язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов"язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
В матеріалах справи відсутні докази про понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, а витрати на поміщення оголошень в газеті не відпостяться до судових витрат.
Оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, належним чином не встановив характер правовідносин, у зв"язку з чим неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 312, 13,316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника прокурора м.Рівне в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 12 січня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області про виселення та зняття з реєстраційного обліку скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог повністю.
Рішення Рівненського міського суду від 12 січня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус ОСОБА_6, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення, поновлення реєстрації в житловому приміщенні скасувати і ухвалити в цій частин нове рішення.
Зобов”язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні кімнатою АДРЕСА_1
Вселити ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_1.
Зобов”язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області зареєструвати ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_1.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 гривень витрат на правову допомогу та 165 гривень витрат, повя”заних з розміщенням оголошень в газеті скасувати і відмовити в задоволенні цих вимог.
Рішення Рівненського міського суду від 12 січня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання недійсними аукціону з продажу нерухомого майна, договору купівлі -продажу змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на ст.61 ЦПК України.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя Ковальчук Н.М.
Судді : Собіна І.М.
Ковалевич С.П.