21 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів - Собіни І.М., Ковалевича С.П.,
при секретарі - Сеньків Т.Б.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду від 9 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
Рішенням Дубровицького районного суду від 9 листопада 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення коштів за безпідставністю.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі, позивач вказує,що воно є незаконним, оскільки постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги, що гроші на рахунок відповідача перераховані помилково і з підстав ст.1212 ЦК України повинні бути повернуті, як майно, яке незаконно зберігається іншою особою без будь-якої правової підстави. Судом не взято до уваги вимоги Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, які передбачають, що помилковий переказ підлягає поверненню. Невірним є висновок суду першої інстанції про те, що копія квитанції є неналежним доказом у справі. Такий висновок суперечить ч.1 ст.58 ЦПК України, яка вказує, що належними є докази, який містять інформацію щодо предмета доказування. З цих підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Як на підставу відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що копія квитанції про перерахунок грошей відповідачу не завірена належним чином, а тому не може бути доказом по справі.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу.
Згідно з положеннями ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Тому, суддя першої інстанції в цьому випадку повинен був ухвалою попередити позивача про наслідки невчинення зазначених процесуальних дій та дати додатково строк для усунення недоліків позовної заяви, указавши долучити до матеріалів справи оригінал квитанції.
Окрім того, матеріали справи не містять жодного доказу про те, що позивач був повідомлений судом про час та дату слухання справи.
В позовній заяві позивач зазначив адресу АДРЕСА_2, однак судом направлено повідомлення за адресою АДРЕСА_1, яке позивачу не вручено. ______________________________________________________________________
Справа 22-2307-2011 р. Головуючий в 1 інстанції:Сидеронко З.С.
Доповідач : Ковальчук Н.М.
Разом з тим, матеріали справи містять повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення рекомендованими листами(а.с.11,14,21), а відтак відповідач тричі був повідомлений про час та місце слухання справи, жодного разу до суду не з”явився та не скористався своїм правом на подачу до суду заперечень щодо заявленого позову.
Також відповідач отримав повідомлення про слухання справи за апеляційною скаргою в апеляційному суді, до суду не з”явився без поважних причин, заперечень щодо апеляційної скарги не надав.
За таких обставин відмова у задоволенні позову за безпідставністю судом першої інстанції є неправомірною.
Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: повинно бути місце набуття або зберігання майна; набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи; відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні тощо (п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК).
З матеріалів справи встановлено факт переказу грошових коштів позивачем. На аркуші справ №2 є квитанція про перерахування коштів відповідачу в сумі 10000 гривень.
Враховуючи допущені порушення норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення, що оскаржується, слід скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.307,309,312,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дубровицького районного суду від 9 листопада 2011 року скасувати.
Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 десять тисяч гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 триста двадцять гривень судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Ковальчук Н.М.
Судді Собіна І.М.
Ковалевич С.П.