"24" жовтня 2006 р.
Справа № 16/245/06
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Мандригель Р.С. (довіреність № 262/10 від 18.09.2006 року)
від відповідача: Байда В.В. (довіреність № 04/56 від 18.07.2006 року);
Бєлік Т.М. (довіреність № 04/43 від 27.01.2006 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 18 липня 2006 року
по справі № 16/245/06
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»
про стягнення 6 853 737,68 грн.
13.06.2006 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі по тексту -позивач) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (далі по тексту -відповідач) 6 853 737,68 грн., з яких 5 759 186,69 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 638 642,53 грн. пені, 389 155,72 грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції, 66 752 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006 року (суддя Фролов В.Д.) позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволені частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь позивача 5 759 186,69 грн. основного боргу, 389 155,72 грн. інфляційних витрат, 66 752,74 грн. 3 % річних, 255 457,01 грн. пені, 25 500 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 383 185,52 грн. -задоволені частково з посиланням на статтю 223 Господарського кодексу України, згідно із якою у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВАТ «Миколаївгаз» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На думку скаржника, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення недостатньо дослідив матеріали справи, не з'ясував обставини, що мають значення для вирішення спору, а також допустив неправильне застосування та порушення норм матеріального і процесуального права.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні його представник просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2004 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ВАТ «Миколаївгаз» (Покупець) укладено договір № 06/04-1377 на постачання природного газу, згідно пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю в 2005 році природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Газ, що поставляється за даним договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі обсяги розбалансування газу (відтоків/притоків) (пункт 1.3 Договору).
Згідно із пунктами 2.1-2.2 Договору, Постачальник передає Покупцеві в січні 2005 року газ, з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), в обсязі до 80 426,667 тис.куб.м. Розподіл місячних обсягів газу здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу, вказаного у пункті 2.1 Договору.
Розділом 5 Договору передбачено порядок проведення розрахунків, зокрема, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (пункт 5.1 Договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України (пункт 6.1 Договору).
Відповідно до пункту 6.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у пункті 5.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Згідно із пунктом 10.1 Договору, даний договір набирає чинності з 1 січня 2005 року і діє в частині поставки газу до 31 січня 2005 року, а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного здійснення.
В період дії договору від 24.12.2004 року № 06/04-1377 на протязі січня-грудня 2005 року, позивач свої зобов'язання по поставці природного газу виконав -поставив відповідачу 473 421,182 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 50 392 642,32 грн. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково -здійснив проплату за отриманий газ у сумі 44 633 455,44 грн.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до суду з позовом за захистом порушених прав та інтересів з вимогою стягнути з відповідача заборгованість у сумі 6 853 737,68 грн., яка складається з 5 759 186,69 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 638 642,53 грн. пені, 389 155,72 грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції, 66 752 грн. 3 % річних.
Судова колегія погоджується з позовними вимогами, висновками місцевого господарського суду та вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення без змін з наступних підстав.
Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.
Як було вище зазначено, пунктом 6.2 договору сторони встановили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у пункті 5.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань в частині порядку проведення розрахунків, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на підставі вище зазначених норм чинного законодавства та умов договору від 24.12.2004 року № 06/04-1377 правомірно та обґрунтовано розрахувала суму заборгованості ВАТ «Миколаївгаз», яка складається з 5 759 186,69 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 638 642,53 грн. пені, 389 155,72 грн. інфляційних витрат та 66 752 грн. 3 % річних.
Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника відносно того, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не застосовано нормативні акти, щодо спірних відносин по договору № 06/04-1377 від 24.12.2004 року, а саме Постанову КМУ та НБУ від 13.11.1998 року № 1785 «Про вдосконалення розрахунків за спожитий газ», Постанову НКРЕ України від 12.07.2000 року № 759 «Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств», «Порядок розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунок, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам НАК «Нафтогаз України» та ДК «Торговий дім «Газ України» НАК «Нафтогаз України», виходячи з такого.
Пунктом 3 Порядку розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та дочірній компанії «Торговий дім «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», затвердженого наказом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 19.11.1998 року № 80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.1998 року за № 765/3205 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» № 4 від 14.01.1999 року), та який є чинним на сьогоднішній час, передбачено, що постачальник є підприємство (організація), яке є власником газу і реалізує його споживачам на підставі укладених договорів. Газотранспортна організація -підприємство, яке транспортує газ, переданий постачальником магістральними газопроводами високого тиску, до газорозподільних станцій (ГРС).
Газозбутова організація -підприємство, яке транспортує природний газ по розподільних мережах середнього та низького тиску безпосередньо до всіх споживачів, а також є власником газу, який постачається населенню, комунально -побутовим споживачам та бюджетним організаціям.
Із змісту пункту 3 вищезазначеного Порядку розподілу коштів випливає, що позивач по справі, Дочірня компанія «Газ України» НАК «Нафтогаз України» є газотранспортною організацією, а відповідач -газозбутовою організацією.
Крім того, пунктом 2 Порядку розподілу коштів № 80 від 19.11.1998 року, передбачено, що газозбутові та газотранспортні підприємства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відкривають розподільні рахунки в уповноважених банках для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, з якими газозбутові та газотранспортні підприємства перебувають у договірних відносинах на поставку газу, та перераховують їх на консолідований розподільний рахунок дочірньої компанії «Торговий дім «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». У відповідності з пунктом 7 даного Порядку, кошти, які надходять на консолідований розподільний рахунок дочірньої компанії «Торговий дім «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», щоденно розподіляються нею, і на підставі її платіжних доручень перераховуються уповноваженим банком на поточні рахунки: постачальників природного газу -в частині вартості газу; газозбутових та газотранспортних підприємств -у частині оплати за транспортування газу.
Між тим, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про необхідність зменшення розміру пені до 255 457,01 грн., оскільки згідно із статтями 216 та 217 Цивільного кодексу України, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, який є предметом позову, керуючись статтею 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити їх розмір.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006 року відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підстави для його скасування або зміні відсутні.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006 року по справі № 16/245/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» без задоволення.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров