"22" вересня 2011 р. м. Київ К-21045/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Голубєвої Г.К.
Маринчак Н.Є.
Островича С.Е.
Усенко Є.А.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2008
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008
у справі №2-а-11468/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче-будівельне підприємство «Спецпідзембуд»
до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельне підприємство «Спецпідзембуд»(далі по тексту -позивач, ТОВ ВБП «Спецпідзембуд») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька) № 0000871501/0/437/15-013/13507433/2221/10 від 29.02.2008 про застосування штрафних санкцій в розмірі 19 851,95 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008, позов задоволено частково; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток в розмірі 15 221,80 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки позивача з питання своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету, відповідачем складено акт № 345/8/15-011/13507433 від 15.02.2008, в якому зафіксоване порушення більш ніж 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 39 703 грн. 90 коп. за платежем: податок на прибуток.
На підставі результатів вказаної перевірки, 29.02.2008 податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000871501/0/437/15-013/13507433/2221/10 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 851,95 грн.
Також судами встановлено, що ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька сприйняла подані позивачем декларації за 9 місяців 2005 року від 09.11.2005 та за 2005 рік від 09.02.2006, як сплату податкового зобов'язання з порушенням граничного строку сплати позивачем у розмірах 550 грн., 12 382 грн. 42 коп., 17 500 грн., якими позивачем визначені суми податку до сплати за поточний період та суми нарахованого податку за попередній податковий період поточного року.
Тобто, суми нарахованого податку за попередній період відповідачем сприйняті, як погашення податкового зобов'язання. Фактично суми податкових зобов'язань, визначених в деклараціях, як встановлено судами, позивачем сплачені не були.
Як сплата податкового зобов'язання у сумі 7 грн. 08 коп., 8849 грн. 06 коп., 4 грн. 10 коп., 1 грн. 64 коп., 409 грн. 60 коп. за 1 квартал та 1 півріччя 2005 року податковим органом були прийняті платіжні доручення, якими позивач здійснив наступні платежі: платіжне доручення від 28 липня 2006 року № 65 у сумі 10 000 грн. (призначення платежу: податок на прибуток), платіжне доручення від 15 грудня 2006 року № 111 у сумі 500 грн. (призначення платежу: податок на прибуток), платіжне доручення від 26 травня 2006 року № 24 в сумі 8 грн. (призначення платежу: податок на прибуток за 1 квартал 2006 року), платіжне доручення від 10 серпня 2006 року № 75 в сумі 5 грн. (призначення платежу: податок на прибуток за 2 квартал 2006 року), платіжні доручення від 27 та 29 вересня 2006 року № 17, № 85 в сумі 82 коп. (призначення платежу: податок на прибуток).
Враховуючи оскарження рішень судів відповідачем лише в частині задоволення позовних вимог, межі перегляду, слід зазначити наступне.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п 1.2, п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Заповнення декларацій про податок на прибуток та визначення сум податку як поточного періоду, так і попереднього, не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкових зобов'язань і не є погашеною сумою в розумінні приписів пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону, внаслідок чого підстави для застосування штрафу відсутні.
Як встановлено судами, сплачені позивачем за платіжними дорученнями суми в розмірі 8 грн. та 5 грн. з визначенням призначення платежу за 1 та 2 квартали 2006 року, самостійно зараховані відповідачем в сплату сум 7 грн. 08 коп. та 4 грн. 10 коп. за 1 півріччя 2005 року на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Однак, відповідно до п. 7.7 ст. 7 вказаного закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»або іншими законами з питань оподаткування.
Таким чином, суди попередніх інстанцій неправомірно застосували штрафні санкції до позивача у розмірі 15 221,80 грн.
З урахуванням викладеного, меж перегляду, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Степашко