"15" вересня 2011 р. м. Київ К-1268/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Маринчак Н.Є.
Островича С.Е.
Рибченка А.О.
Усенко Є.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
на постанову Господарського суду міста Києва від 29.01.2007
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007
у справі № 46/561-А
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
до 1.Закритого акціонерного товариства «Український кредитний банк»
2.Державного авіаційного підприємства «Україна»
про визнання недійсними господарських зобов'язань за договором новації
Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту -позивач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) звернулась до суду з позовом про визнання господарських зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Український кредитний банк»(далі по тексту -відповідач-1, ЗАТ «Український кредитний банк») та Державного авіаційного підприємства «Україна»(далі по тексту -відповідач-2, ДАП «Україна») за договором новації від 12.03.2004 б/н недійсними, як такі, що вчинені ними з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; стягнення в доход держави з відповідача-1 кошти в розмірі 25 250 000 грн.; стягнення в доход держави з відповідача-2 кошти в розмірі 25 250 000 грн.
Підставами позову зазначено ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ГК України, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Господарського суду міста Києва від 29.01.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007, в позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, між відповідачем-1 та Компанією «AIRBUS GIE»був укладений договір купівлі-продажу АКД № 320.0136/03 корпоративного джетлайнеру, згідно якого першим перераховано авансовий платіж в розмірі 5 000 000 дол. США.
12.03.2004 між відповідачами та Компанією «AIRBUS»було укладено угоду про новацію, згідно умов якої остання повинна була повернути відповідачу-1 грошові кошти в сумі 5 000 000 дол. США після виконання окремих умов договору щодо сплати обов'язкових платежів.
Після підписання угоди про новацію, між відповідачем-2 та Компанією «AIRBUS»було укладено договір № ССС 337.0050/04 купівлі реактивного літака та поправка № 1 ССС № 337.0050/04, в якій уточнено, що Компанія «AIRBUS»повертає відповідачу-1 грошові кошти в сумі 5 000 000 дол. США після перерахування відповідачем-2 на користь компанії в якості депозиту/застави 2 000 000 доларів США.
Відповідач-2 на підставі розпорядження Керівника Державного управління справами від 08.11.2004 № 766 та індивідуальної ліцензії Національного Банку України від 12.11.2004 № 41-332/5375-1132, перерахував грошові кошти в розмірі 2 000 000 дол. США на користь Компанії «AIRBUS».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна угода від 12.03.2004 була укладена з метою здійснення господарської діяльності та не є такою, що вчинена відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Безпідставність позову в частині визнання недійсним договору обумовлює безпідставність позову в похідній від неї іншій частині позову щодо застосування адміністративно-господарських санкцій.
Разом з тим судами обох інстанцій не враховано, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.
Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.
Постанову Господарського суду міста Києва від 29.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 в частині відмови в задоволенні вимог про визнання господарських зобов'язань недійсними скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті рішення судів залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Степашко