"08" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/8336/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Бившевої Л.І.
Карася О.В.
Маринчак Н.Є.
Островича С.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010
у справі № 2-а-298/09
за позовом ОСОБА_4
до Управління праці та виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради
Міністерства праці і соціальної політики України
про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення
В квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання дій посадових осіб Управління праці та виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо нарахування одноразової грошової допомоги на оздоровлення неправомірними; стягнення управління праці суму недотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 5 890 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30.10.2009 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові ОСОБА_4 про виплату допомоги на оздоровлення за 2009 рік; адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління праці і соціального захисту щодо невиплати ОСОБА_4 допомоги на оздоровлення в 2009 році в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано управління праці здійснити перерахунок і виплату позивачу недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2 330 грн.; в решіт постанову суду першої інстанції залишено без змін.
В касаційній скарзі Управління позивач просить змінити рішення суду апеляційної інстанції, постановити нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідів ІІІ групи.
Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла на час здійснення виплат, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам III групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Позивачеві було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення 2009 році в розмірі 90 грн.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зокрема зупинено на 2007 рік дію абз. 4 ч. 4 ст. 48, ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 воно має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ч. 4 ст. 48 вказаного Закону було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 вказаний пункт Закону визнано неконституційним.
В 2009 році вказані норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не призупинялись.
Таким чином, з урахуванням строку позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на отримання в 2009 році щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржуване судове рішення апеляційного суду такими, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Степашко