Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 2-а-368/11
05.04.2011 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Красняка В.І., при секретарі Федченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красилові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення пенсії, -
встановив :
В обґрунтування позовних вимог, які її представник уточнив в судовому засіданні, позивачка посилається на те, що вона є членом сім'ї громадян, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, яку було примусово переселено. Згідно ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» N 1788-XII (Далі Закон N 1788-XII) призначена їй пенсія підвищуються на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Проте, управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області (Далі УПФ) підвищує її пенсію лише на 43,52 гривні.
15.11.2010 року ОСОБА_1 звернулася до УПФ з заявою, в якій просила провести перерахунок виплаченого їй підвищення пенсії та здійснити його виплату за вказаний період, відповідно до вимог, передбачених п. «г» ст.77 Закону N 1788-XII, з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі Закон N 1058-IV) . УПФ своїм листом від 29.11.2010 року відмовило їй в такому перерахунку.
Позивачки вважає, що така відмова порушує її права та просить їх захистити в заявлений нею спосіб за період з 03 серпня 2010 року.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечення проти позову послалася на те, що пенсія позивачки у 2010 році підвищується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року №654 в розмірі 43,52 гривні. Частина 1 ст.28 Закону N 1058-IV не може застосовуватися для визначення розміру підвищень пенсії. Позивачка пропустила встановлений шестимісячний строк звернення з позовом до суду.
Заслухавши пояснення представника позивачки та представника УПФ, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази по справі вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статей 3, 17 КАС України.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 N 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 25.02.2008 N 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Позивачці, як члену сім'ї громадян, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, яку було примусово переселено, призначена пенсія підвищуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року №654 в розмірі 43,52 гривні, що не оспорюється відповідачем.
Як вбачається із заяви позивачки, вона 15.11.2010 року зверталася до УПФ з вимогою провести перерахунок виплаченого їй підвищення пенсії відповідно до вимог ст.77 Закону N 1788-XII з урахуванням ст.28 Закону N 1058-IV), але 29.11.2010 року УПФ їй в цьому відмовив, що підтверджується письмовим повідомленням останнього від 29.11.2010 року №686/3-4.
Відповідно до пункту «г» ст.77 Закону N 1788-XII громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, як вбачається з довідки відповідача, УПФ з 2010 року підвищує пенсію позивачці не на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст.77 Закону N 1788-XII, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року №654 в розмірі 43,52 гривні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячне підвищення пенсії для позивачки є формою соціального забезпечення. Тобто, фактично це щомісячне підвищення пенсії є формою реалізації конституційного права позивачки на соціальний захист.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи те, що позивачка є членом сім'ї громадян, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, яку було примусово переселено, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення пенсії у відповідності з вимогами, передбаченими п. «г» ст. 77 Закону N 1788-XII.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 р. N 654 звужує права позивачки, встановлені Законом України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, не має бути застосована для визначення порядку підвищення пенсії позивачки.
За таких обставин дії відповідача щодо нарахування позивачці підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 р. N 654 в розмірі 43,52 гривні є протиправними.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону № 1058-ІV суперечить вимогам її ч. 3, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом 1 частиною 1 тієї самої статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом. Положення ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-IV, на думку суду, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи підвищень, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд при вирішення справи може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку суду порушене право позивача слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення та не допустити подальшого існування таких умов.
З цих підстав суд вважає за необхідне зобов'язати УПФ нараховувати та щомісячно виплачувати позивачці передбачене п. «г» ст. 77 Закону N 1788-XII підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 03 серпня 2010 року і по день припинення права на таке підвищення з врахування виплачених сум.
Керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд на підставі п.1 ч.2. ст.256 КАС України вважає за необхідне з власної ініціативи звернути постанову до негайного виконання.
Оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 89 КАС України, на користь позивачки підлягає стягненню з Державного бюджету України 3 гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.19,22,46 Конституції України, ст.77 п. «г» Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 7- 14, 18, 19, 23, 71, 89, 94,97,143, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Красилівському районі Хмельницької області щодо відмови нарахування і виплати підвищення пенсії як члену сім'ї громадян, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, яку було примусово переселено, ОСОБА_1 в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Красилівському районі Хмельницької області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення пенсії як члену сім'ї громадян, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, яку було примусово переселено, відповідно до вимог ст.77 п. «г» Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03 серпня 2010 року по день припинення права на таке підвищення з врахуванням виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 3 гривні 40 копійок.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області виконати постанову негайно.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана через Красилівський районний суд до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 11 квітня 2011 року.
Суддя:В. І. Красняк