"01" вересня 2011 р. м. Київ К-16957/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Ланченко Л.В.
Маринчак Н.Є.
Островича С.Е.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2008
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008
у справі №2-а-6486/08
за позовом Державного підприємства “Шахта ім. Максима Горького”
до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Державне підприємство “Шахта ім. Максима Горького” (далі по тексту -позивач, ДП “Шахта ім. Максима Горького”) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) від 24.12.2007 № 0010861840/0/18441 на суму 1 832,66 грн., № 0010871840/0/18442 на суму 594,96 грн., № 0006501840/0/18437 на суму 130,90 грн., № 0010841840/0/18439 на суму 3 959,92 грн., № 0010851840/0/18438 на суму 2 474,45 грн., № 0004941540/0/18440 на суму 44 091,03 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008, позов задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 24.12.2007 № 0010861840/0/18441 на суму 1 832,66 грн., № 0010871840/0/18442 на суму 594,96 грн., № 0006501840/0/18437 на суму 130,90 грн., № 0010841840/0/18439 на суму 3 959,92 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведених невиїзних документальних перевірок позивача, відповідачем встановлені порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань: з податку на прибуток за 1 квартал 2005 року на 881 календарний день; зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2005 року на 669 та на 730 календарних дні; зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 квартал 2007 року на 36 календарних дні; зі збору за геологорозвідувальні роботи за 3 квартал 2006 року на 371 календарний день; зі збору за геологорозвідувальні роботи за 2 квартал 2006 року на 462 календарних дні.
На підставі результатів вказаної перевірки, 24.12.2007 відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
1) № 0004941540/0/18440 на суму 44 091,03 грн.
2) № 0010841840/0/18439 на суму 3 959,92 грн.,
3) № 0006501840/0/18437 на суму 130,90 грн.,
4) № 0010871840/0/18442 на суму 594,96 грн.,
5) № 0010861840/0/18441 на суму 1 832,66 грн.,
6) № 0010851840/0/18438 на суму 2 474,45 грн.,
З урахуванням меж перегляду, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у поданій податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.
Згідно пп. 7.1.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з вищезазначеним, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Таким чином, як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, а не на погашення податкового боргу, а саме: сплата податку на геологорозвідку за вересень 2007 року (платіжне доручення №49 від 31.10.2007 на суму 1 500 грн.), за жовтень 2007 року (платіжне доручення №97 від 16.11.2007 на суму 883,60 грн.), за листопад 2007 року (платіжне доручення №131 від 26.11.2007 на суму 3 000 грн.), податку за забруднення навколишнього природного середовища за жовтень 2007 року (платіжне доручення №109 від 21.11.2007 на суму 5 000 грн.), за серпень 2007 року (платіжне доручення №1060 від 21.09.2007 на суму 8 000 грн.), податок на воду за травень 2007 року (платіжне доручення №906 від 26.06.2007).
Згідно до п. 7.7 ст. 7 цього Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.
Ця норма, як правильно зазначено судами, взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Вказана норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку -органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання (призначення платежу), в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача законних підстав для зміни призначення платежу та зарахування сплачених поточних податкових зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Степашко