Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 2-а-362/11
22.03.2011 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Красняка В.І., при секретарі Федченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красилові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -
встановив :
В обґрунтування позовних вимог, які вона уточнила і доповнила в судовому засіданні, позивачка посилається на те, що 06 січня 2011 року, як пенсіонер, який продовжує працювати, звернулася до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області (надалі-УПФ) із заявою про проведення перерахунку її пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по стажу та заробітній платі. УПФ своїм листом від 19.01.2011 року відмовило їй в такому перерахунку. Позивачка вважає, що така відмова порушує її права та просить їх захистити в заявлений нею спосіб.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову. Як вбачається із вказаного заперечення, відповідач просив відмовити в позові з тих підстав, що перерахунки пенсій у 2010 році відповідно до пп.3 п.11 постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік в розмірі 1197,91 гривень.
Заслухавши пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази по справі вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статей 3, 17 КАС України.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 N 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 25.02.2008 N 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Позивачка після призначення пенсії за віком продовжує працювати, що підтверджується її трудовою книжкою і не оспорюється відповідачем.
У січні 2011 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, який УПФ їй було зроблено, але із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік.
Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п.3 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якою була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини 1 ст.40 цього Закону.
Разом з тим, при перерахунку пенсії позивачці у 2011 році, відповідачем застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2010 рік, а показник за 2007 рік, виходячи з роз'яснення наданого в листі Міністерства праці та соціальної політики від 11 березня 2009 року № 20/0/118-091039 та Пенсійного фонду України від 11 березня 2009 року № 4096/02-01.
Суд вважає, що доводи, викладені у запереченнях відповідача, про те, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05. 2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12. 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування».
Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Оскільки положення ч. 2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції ЗУ від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, то відповідачеві слід було застосовувати редакцію ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій вона діяла до вказаних змін.
Спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0/118-091039 та Пенсійного фонду України № 4096/02-01 від 11 березня 2009 року, не є нормативно-правовим актом, зміст вказаного листа звужує права позивача, встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим не має бути застосований для визначення порядку перерахунку пенсії позивача.
За таких обставин дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2011 році є протиправними.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню за період з дати настання права на перерахунок пенсії.
Оскільки відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 99, 100 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд на підставі п.1 ч.2. ст.256 КАС України вважає за необхідне з власної ініціативи звернути постанову до негайного виконання.
Керуючись статтями 19, 22, 46 Конституції України, статтями 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 256 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати настання права на перерахунок пенсії.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з дати настання права на перерахунок пенсії з урахуванням виплачених сум пенсії.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
Звернути постанову суду до негайного виконання.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана через Красилівський районний суд до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 25 березня 2011 року.
Суддя:В. І. Красняк