"11" травня 2010 р. м. Київ К-59027/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.І.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області
на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 року
та постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 22.04.2009 року
по справі № 2-а-162/09
за позовом ОСОБА_5
до Управління пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач зазначив, що він має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»(далі - Закон України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року) має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2007 - 2009 роки.
Постановою Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 22.04.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_5, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_5 підвищення до пенсії у розмір 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. У касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 28 Закону України № 1058-IV від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон України №1058-IV від 09 липня 2003 року), статті 6 Закону України № 1058-IV від 09 липня 2003 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 має статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись зі збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини першої статті 28 Закону України №1058-IV від 09 липня 2003 року, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати з 09 липня по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Відповідно до приписів статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 22.04.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписБрайко А.І.
підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
підписФедоров М.О.