"11" травня 2010 р. м. Київ К-56444/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.І.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 року
по справі № 2-А-591/2008
за позовом ОСОБА_5
до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області
про стягнення заборгованості по невиплаченому у повному обсязі в 2007 році підвищення до пенсії як дитині війни,
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про стягнення заборгованості по невиплаченому у повному обсязі в 2007 році підвищення до пенси як дитині війни.
Позивач зазначив, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»(далі - Закон України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року) має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі здійснити перерахування пенсії, яку отримувала ОСОБА_5 на протязі 2007 року з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року змінено рішення суду першої інстанції в резолютивній частині, текст якої викладено в наступній редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області провести ОСОБА_5 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року перерахунок доплати до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та виплатити кошти згідно проведеного перерахунку». В іншій частині постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2008 року -залишити без змін».
Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. У касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, статті 28 Закону України № 1058-IV від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон України № 1058-IV від 09 липня 2003 року), статті 6 Закону України № 1058-IV від 09 липня 2003 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 має статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись зі збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини першої статті 28 Закону України №1058-IV від 09 липня 2003 року, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.
Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до приписів статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає рішення суду апеляційної інстанцій таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписБрайко А.І.
підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
підписФедоров М.О.