"18" лютого 2010 р. м. Київ К-11601/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Прудкій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова
на рішення господарського суду Харківської області від 12 квітня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007 року
у справі № А-42/115-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс-Торг» (надалі -ТОВ «Атлантіс-Торг»)
до відповідачів: 1. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (надалі -ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова); 2. Відділення державного казначейства м. Харкова (надалі -ВДК м. Харкова)
за участю прокуратури Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -
встановив:
У березні 2005р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №40/59/23-205 від 13.08.2004р. та відшкодування податку на додану вартість (надалі -ПДВ) в сумі 7528612,00грн..
Рішення господарського суду Харківської області від 12 квітня 2005р., залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007р., позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №40/59/23-205 від 13.08.2004р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 7528612,00грн..
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшов висновку, що оскільки порядок обчислення та відшкодування ПДВ встановлений п.п.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає відшкодування платнику податку різницю між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що суми ПДВ, заявлені позивачем до відшкодування за серпень-грудень 2003р. підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та копіями платіжних доручень з яких вбачається проведення позивачем повного розрахунку із постачальниками товарів, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими.
Не погоджуючись із рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В судовому засіданні представники ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова змінив вимоги касаційної скарги та просить направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.08.2004р. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було складено додатковий акт №59/23-205 до акту позапланової перевірки позивача з питань правильності визначення задекларованої до відшкодування суми ПДВ. Висновками зазначеного додаткового акта перевірки зазначено, що в ході проведення перевірок з правильності задекларованої позивачем до відшкодування з бюджету суми ПДВ та проведення зустрічних перевірок постачальників ТОВ «Атлантіс-Торг», в зв'язку із підготуванням позовної заяви в суд про визнання недійсною угоди укладеної між ТОВ «Атлантіс-Торг»та основним постачальником ТОВ «Дігма-Плюс», сума ПДВ -7527060,00грн. не підлягає відшкодуванню.
На підставі зазначених висновків було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №40/59/23-205 від 13.08.2004р. яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 7527060,00грн..
Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №40/59/23-205 від 13.08.2004р. та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми ПДВ по податкових деклараціях за серпень-грудень 2003р. в сумі 7528612,00грн., суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави для визначення сум належних до бюджетного відшкодування позивачу у відповідних перевірених контролюючим органом періодах підтверджені в ході розгляду господарськими судами інших справ за позовами ТОВ «Атлантіс-Торг»до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у яких предметом оскарження були податкові повідомлення-рішення якими позивачу зменшувалися суми відшкодування ПДВ за періоди, що охоплювалися додатковою перевіркою 13.08.2004р. згідно додаткового акту додатковий акт №59/23-205.
Разом з тим, з пояснень представників ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова наданих суду касаційної інстанції вбачається, що на час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції та розгляду справи в касаційному порядку скасовано рішення судів у справах №А-41/265-06, №А27/254-04, №А-03/408-04, які покладені в основу правової позиції судів попередніх судових інстанцій, і якими, на підставі ст.72 КАС України, мотивується правомірнсть заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ за серпень-грудень 2003р..
Висновки, зроблені судами першої та апеляційної інстанцій, не відповідають вимогам закону.
При вирішенні даного спору судами не взято до уваги те, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про те, що для отримання відшкодування податку на додану вартість достатньо таких підстав, як наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.
У той же час п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.
Так, згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість.
У періоді, що було перевірено контролюючим органом підприємство здійснювало діяльність, пов'язану з купівлею-продажем товарів широкого асортименту. При цьому, поставка товару належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась. Тобто відсутні документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, платіжні документи, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо) щодо підтвердження реалізації та зберігання товару за період проведення зазначених господарських операцій у серпені-грудені 2003р..
За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення сум бюджетного відшкодування позивачу відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.71 КАС України, Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то суд сприяє в реалізації цього обов'язку шляхом витребовування необхідних доказів.
Крім того, судова колегія касаційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що з копій податкових накладних представлених позивачем в якості доказів обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями із ПП «Дігма»вбачається, що всі податкові накладні виписані ПП «Дігма»не відповідають вимогам встановленим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема щодо зазначення індивідуального податкового номера покупця (ТОВ «Атлантіс-Торг»). Проте, самі по собі недоліки в заповненні вищевказаних реквізитів податкових накладних, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, однак, судами не дано оцінку доводам позивача, що вказані податкові накладні видані по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами, та що виявлені в накладних помилки не призвели до втрат бюджету, а також судом та контролюючим органом не встановлено чи включено контрагентами позивача ці суми до складу податкових зобов'язань та чи відбулась сплата до бюджету податку на додану вартість по спірним податковим накладним, зокрема, витяги із книг обліку продажу товарів (робіт, послуг), копії податкових декларацій з ПДВ, копії платіжних доручень (банківських виписок) про сплату зобов'язань з ПДВ.
Приймаючи до уваги, що, в силу ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі - суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова -задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 12 квітня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007 року -скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.