"20" жовтня 2009 р. м. Київ К-7118/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області
на постанову господарського суду Харківської області від 04 вересня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року
у справі № АС-53/149-07(№22-а-604/08)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1.)
до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області (далі -ДПІ у Краснокутському районі Харківської області)
про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -
встановив:
У травні 2007р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у якому поставлено питання про скасування рішення ДПІ у Краснокутському районі Харківської області про застосування фінансових санкцій №0000732380/0 від 09.11.2006р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у приміщенні в якому проводилась перевірка, крім нього здійснює підприємницьку діяльність ще один суб'єкт підприємницької діяльності, а саме СПД ОСОБА_2 При перевірці, проведеній контролюючим органом, була проведена перевірка каси, яка належить саме СПД ОСОБА_2 Крім того, продавець, яка відпускала товар при проведенні перевірки, працює саме у СПД ОСОБА_2, а його продавець - ОСОБА_3, перебувала у цей час на обідній перерві. Отже, штраф був виписаний представником контролюючого органу на основі перевірки каси саме СПД ОСОБА_2.
Постановою господарського суду Харківської області від 04 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року, позовні вимоги були задоволені. Скасовано рішення ДПІ у Краснокутському районі Харківської області про застосування фінансових санкцій №0000732380/0 від 09.11.2006р., судовий збір в розмірі 3,40 грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що акт перевірки був складений на основі проведення перевірки каси СПД ОСОБА_2 Продавець ОСОБА_4, яка підписала акт перевірки, у трудових відносинах з позивачем не перебувала та немала повноважень представляти його інтереси.
Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Краснокутському районі Харківської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
СПД ОСОБА_1, відповідно до договору оренди від 01.07.2006р. (а.с. 11), орендує у СПД ОСОБА_2 торгову площу у розмірі 44,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, з метою здійснення розничної торгівлі. За даною адресою, крім нього, веде підприємницьку діяльність також його орендодавець -СПД ФО ОСОБА_2.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2006р. податковим органом була проведена перевірка позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу. За результатами перевірки був складений акт №20402357/2380 від 20.10.2006р..
В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем ст.3 п.1,2,13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»із змінами та доповненнями та ст. 7 п.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»із змінами та доповненнями. Даний акт підписаний представниками контролюючого органу та продавцем ОСОБА_4
За результатами перевірки, ДПІ у Краснокутському районі було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5692,10грн. №0000732380/0 від 09.11.2006р.
Відповідно до акту перевірки, підприємцем не було застосовано Реєстратор розрахункових операцій (надалі - РРО) при проведенні розрахункових операцій на суму 35,00грн., також було допущено невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків, сумі, яка зазначена у денному звіті РРО, на суму 1087,37грн. Крім того, позивачем здійснювалась підприємницька діяльність без використання торгового патенту у період з 31.07.2006р. по 20.10.2006р.
В акті перевірки №20402357/2380 від 20.10.2006р. зазначено, що перевірка здійснювалась у присутності продавця ОСОБА_4, також, відповідно до акту, саме цей продавець його підписав та отримав один примірник зазначеного акту на бланку №002811.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, продавець ОСОБА_4 уклала трудовий договір від 07.07.2006р. з СПД ОСОБА_2 (а.с. 17), який згідно запису в її трудовій книжці (а.с. 19), зареєстрований у Краснокутському районному центрі зайнятості.
Відповідно до копії трудового договору від 10.07.2006р. (а.с. 12), у позивача був укладений трудовий договір з ОСОБА_3, яка не брала участь у проведенні перевірки та згідно до пояснень позивача, під час проведення перевірки, знаходилась на обідній перерві.
Виходячи з вище викладеного, є підстави стверджувати, що була проведена перевірка саме СПД ОСОБА_2, а не позивача. Крім того, позивач не надавав продавцю ОСОБА_4 повноважень діяти в його інтересах, надавати від його імені пояснення, давати будь-які документи. Отже, у представників податкового органу не було законних підстав ставити в вину позивачу дії або бездіяльність іншого господарюючого суб'єкта, у даному випадку ОСОБА_2
Як встановлено судами попередніх інстанцій, запис у акті перевірки щодо відсутність торгового патенту у позивача, був зроблений представниками контролюючого органу зі слів продавця ОСОБА_4 Однак, виходячи з того, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з СПД ФО ОСОБА_2, нею були надані пояснення, які не стосувались позивача, оскільки СПД ФО ОСОБА_2 працює по спрощеній системі оподаткування та замість торгового патенту використовує свідоцтво про сплату єдиного податку.
До матеріалів справи долучена копія торгового патенту №933151 серії ТПА від 31.07.2006р. (а.с. 39), отже, під час проведення перевірки, торговий патент був у наявності у позивача, а отже, висновок представників контролюючого органу про відсутність торгового патенту у позивач є помилковим.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 04 вересня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді Н.Є. Маринчак
А.І. Брайко А.О. Рибченко О.В. Карась М.І. Костенко