"20" жовтня 2009 р. м. Київ К-7216/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2008 року
у справі № 2-29/16237-2007А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервна компанія «Новий Стандарт»(надалі -ТОВ «РКК «Новий Стандарт»)
до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ у м.Сімферополі)
про визнання нечиннми податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У жовтні 2007р. позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом у якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Сімферополі №0016452301/0 від 18.10.2007р., №0016442301/0 від 18.10.2007р., №0016432301/0 від 18.10.2007р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними, прийняті у порушення закону, оскільки позивач не порушував Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На момент дії договору купівлі-продажу, контрагент позивача не був ліквідований, і його свідоцтво про сплату податку на додану вартість (надалі - ПДВ) не було анульовано.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2008р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2008р.у, позовні вимоги були задоволені. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі №0016452301/0 від 18.10.2007р., №0016442301/0 від 18.10.2007р., №0016432301/0 від 18.10.2007р., Судовий збір в розмірі 3,40грн. тягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що з боку позивача відсутні порушення закону, в той час як відповідач невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.
Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Сімферополі звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ПП «Омега-Центр»за період 01.06.2004р. по 31.10.2006р., про що складено акт №6493/237/32841278 від 12.10.2007р.
За наслідками вказаного акта перевірки податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими встановлено, що позивачем порушено:
- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на прибуток за період з 01.06.2004р. по 31.03.2005р. у сумі 57265,00грн.;
- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, донараховано податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2004р., за грудень 2004р., за березень 2005р. на суму в розмірі 16018,00грн.;
- зменшено від'ємне значення податкового зобов'язання з ПДВ на суму в 20412,00грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 01.06.2004р. по 31.03.2005р. діяльність позивача включала фінансово-господарські відносини з ПП «Омега-Центр». Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13 червня 2006р. у справі №2-2784-2006р. (а.с.43-44) визнано недійсними установчі документи ПП «Омега-Центр» та Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Омега-Центр», з моменту перереєстрації на ОСОБА_1, тобто з 25.12.2003р.. Вказані обставини стали підставою для висновку податкового органу про те, що позивач не має правових підстав відносити до складу валових витрат усі витрати понесені на придбання товарно-матеріальниїх цінностей у ПП «Омега-Центр»а також включати до складу податкового кредиту з ПДВ податкові декларації виписані ПП «Омега-Центр».
Проте, судами встановлено, що на час дії договору купівлі-продажу від 06.05.2004р., укладеного між ТОВ «РК «Новий Стандарт»та ПП «Омега-Центр», строк виконання якого закінчувався 31.12.2004р., ПП «Омега-Ценрт» було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності та платник ПДВ. Крім того, всі платежі по договору проходили через банк. Кредиторська заборгованість, відсутня. Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ не тягне за собою автоматичного визнання недійсними угод укладених з таким контрагентом.
Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Як вбачається з п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються будь-яких витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.
Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Податковий кредит позивач формував на підставі податкових накладних постачальників, у тому числі і ПП «Омега-Центр», які були видані ним до визнання Свідоцтва про сплату ПДВ недійсним та були оформлені відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7
Закону України «Про податок на додану вартість», отже, у позивача були підстави щодо включення даних сум до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Тобто, під час дії вище зазначеного договору, ПП «Омега-Центр»здійснювало господарську діяльність, було зареєстровано як платник ПДВ і мало індивідуальний податковий номер, отже мало право виписувати податкові накладні на товарно-матеріальні цінності що продавались.
Судова колегія вважає за потрібне зазначити, що судове рішення про визнання недійсними установчих документів контрагента позивача не є підставою щоб вважати неправомірним віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум пов'язаних з виконанням договору із цим контрагентом, або неправомірним віднесення до податкового кредиту ПДВ за податковими накладними цього контрагента. Лише після набуття чинності рішення про визнання угоди недійсною та повернення сторін в первісний стан (двостороння реституція), ця господарська операція може бути належним чином відображена в документах податкового обліку з відповідним зменшенням від'ємного значення ПДВ.
Виходячи з вище викладеного слід зазначити, що у діях позивача, в відсутні порушення закону, отже спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді Н.Є. Маринчак
А.І. Брайко А.О. Рибченко О.В. Карась М.І. Костенко