27.12.2011
Справа № 2-802/11
“27“ грудня 2011 р. Кам'янець-Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.
з участю секретаря Якубовської М.Г.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. В обґрунтування вимог позивачка вказує, що з 06.08.2002 р. по 06.07.2010 р. перебувала в шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина проживає з нею. В період подружнього життя 21.12.2005 р. разом з відповідачем обміняли належну йому на праві приватної власності приватизовану 05.12.05 р. 1/3 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 5100 грн. на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 вартістю 16028 грн. При вчинені обміну за рахунок власних коштів, отриманих від продажу трикімнатної квартири в м.Деражня Хмельницької області, доплатила власниці квартири АДРЕСА_2 3000 доларів США, що підтверджується розпискою. Під час шлюбу провели ремонт в придбаній квартирі для проведення якого отримали кредит у «Ві Ей Бі Банку»в сумі 4000 доларів США. В зв'язку з тяжкою хворобою чоловіка зобов'язання перед банком щодо повернення кредиту змушена була виконувати сама, а тому вважає, що кошти в сумі 4000 доларів США особисто вклала в збільшення реальної вартості спірної квартири. Позивачка вважає квартиру АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 24.12.2008 р. відповідач подарував вказану квартиру її матері ОСОБА_6 Протягом 2009-2010 років ОСОБА_7 провела реконструкцію подарованої квартири, добудувала балкон внаслідок чого загальна площа квартири збільшилася з 27,5 до 33,7 кв.м, житлова площа з 16,1 до 19,9 кв.м, а кухня з 5,5 кв.м до 8,0 кв.м. Відповідно до рішення Кам'янець-Подільського міськрайсуду від 01.11.2010 р. договір дарування квартири АДРЕСА_2 був визнаний недійсним. Також під час спільного подружнього життя було придбано майно: м'яка меблева частина вартістю 6000 грн., тахта - 1500 грн., меблева стінка - 1500 грн., кухонна стінка вартістю 650 грн., мийка - 180 грн., холодильник «Снайге»- 1500 грн., телевізор «LG»- 1500 грн., DVD програвач - 300 грн., комп'ютер - 2000 грн., електровентилятор - 100 грн., стіл і 2 табуретки - 660 грн., офісне крісло - 200 грн., гладильна дошка - 80 грн., дві супутникові антени і тюнер - 2200 грн. В період шлюбу їй особисто батьки подарували пральну машину LG вартістю 2250 грн., а сину на день народження разом з відповідачем подарували стіл-трансформер вартістю 3200 грн. Враховуючу ту обставину, що з нею проживає син, аліментів на утримання якого відповідач не платить, не дбає про його матеріальне становище, позивачка вважає, що має право на 2/3 частини спірної квартири. Позивачка просить суд винести рішення яким: визнати квартиру АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; виділити їй 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, 1/3 частину квартири залишити відповідачу; пральну машину LG і стіл-трансформер залишити за нею оскільки вони належать їй та сину на праві особистої приватної власності; решту майна поділити порівну. Під час розгляду справи в суді позивачка позовні вимоги уточнила, просить суд винести рішення яким: визнати квартиру АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; виділити їй 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, 1/3 частину квартири залишити відповідачу; пральну машину LG залишити їй; із спільного майна виділити їй м'яку меблеву частину вартістю 6000 грн., холодильник «Снайге»вартістю 1500 грн., DVD програвач вартістю 300 грн., комп'ютер вартістю 2000 грн., стіл і 2 табуретки вартістю 660 грн., офісне крісло вартістю 200 грн., гладильну дошку вартістю 80 грн.; стягнути з відповідача на її користь 4074 грн. відшкодування вартості столу-трансформеру. В суді позивачка, її представник позов підтримали, просять його задоволити. Суду позивачка пояснила, що стіл-трансформер бачила в квартирі в січні 2011 р. коли приїзжала щоб забрати речі, в міліцію з приводу зникнення стола не зверталася.
Відповідач, його представник в суді позов визнали частково в частині виділення позивачці в рахунок спільного майна подружжя м'якої меблевої частини, холодильнику «Снайге», DVD програвача, комп'ютера, столу і 2 табуреток, офісного крісла, гладильної дошки, а також щодо повернення їй пральної машини LG. Не заперечив відповідач щодо залишення ним в рахунок поділу спільного майна подружжя: тахти, меблевої стінки, кухні, телевізора «LG», електровентилятора, двох супутникових антен і тюнера, мийки. Решту позовних вимог відповідач, його представник не визнали, просять відмовити в їх задоволенні. Суду відповідач пояснив, що добудову балкону проводив разом з позивачкою, будівництво було узаконено під час коли власником квартири була мати позивачки. В зв'язку з важкою хворобою в 2008-2009 р. періодично лікувався в онкологічному диспансері, кредит погашав за власні кошти. Після укладання договору дарування з ОСОБА_6 в 2009 р. був вигнаний позивачкою та її матір'ю ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_2. Коли через півтора року після ухвали апеляційного суду Хмельницької області заселився в квартиру стола-трансформера там вже не було, куди він подівся не знає. Відповідач, його представник не заперечили щодо відшкодування позивачці половини вартості ремонтних робіт та використаних при цьому матеріалів в спірній квартирі.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що протягом трьох місяців до народження дитини допомагав сторонам роботи ремонт в квартирі, за роботу позивачка йому заплатила 850 доларів США, потім доплатила ще 300 доларів США, матеріали на ремонт сторони купували спільно.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що була влітку 2009 р. в гостях у сторін в їх квартирі, ремонт був уже зроблений, з їх слів гроші на ремонт квартири давали батьки позивачки, відповідач казав що стіл купили за дитячі гроші.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що позичав сину -відповідачу по справі 1,5 тисячі доларів США для обміну частки квартири на квартиру; балкон зробили в 2007 році, син брав кредит щоб закінчити ремонт, коли працював на роботі підробляв у вихідні дні, щомісяця давав йому по 200-400 грн.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що обмін її квартири на частку відповідача в квартирі фактично здійснювався з доплатою, розписку написала коли отримала гроші; вважала що їй заплатили спільними грошима; гроші давала позивачка.
Свідок ОСОБА_11, суду пояснила, що ремонт в квартирі сторони зробили в 2007 р., відповідач мав непогану зарплату, взяв кредит, виплачував його.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що йому відомо що ремонт в квартирі робив відповідач, наймав працівників, знає що відповідач на роботі мав гарну зарплату.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що робив в квартирі відповідача балкон, бригадою проводили зварювальні роботи, ставили швелера, каркас обварювали, заливали підлогу, обшивали балкон вагонкою; за роботу сторони розраховувались з бригадиром, хто саме не знає.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що як мати дала позивачці 3 тисячі доларів США для погашення кредиту в банку, давала позивачці гроші як доплату при обміну квартир, пральну машину LG з чоловіком подарили доньці, постійно з чоловіком давали гроші доньці на ремонт в квартирі.
Свідок ОСОБА_14, суду пояснила, що позичала ОСОБА_7 гроші на ремонт позивачкіної квартири 700 доларів США, 400 доларів США, а також 100 чи 200 Євро; ОСОБА_7 їй казала що дала 3000 доларів США доньці на обмін квартир.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що допомагав позивачці забирати її особисті речі та дитячі речі з спірної квартири 04.01.2011 р.; речі були упаковані в мішки.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Сторони з 06.08.2002 р. по 06.07.2010 р. перебувала в шлюбі. Під час шлюбу народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина проживає з позивачкою.
Під час шлюбу сторонами було придбано майно: м'яка меблева частина вартістю 6000 грн., тахта - 1500 грн., меблева стінка - 1500 грн., кухонна стінка вартістю 650 грн., мийка - 180 грн., холодильник «Снайге»- 1500 грн., телевізор «LG»- 1500 грн., DVD програвач - 300 грн., комп'ютер - 2000 грн., електровентилятор - 100 грн., стіл і 2 табуретки - 660 грн., офісне крісло - 200 грн., гладильна дошка - 80 грн., дві супутникові антени і тюнер - 2200 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Ст. 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Враховуючи те, що відповідачем визнано вимоги позивачки щодо поділу спільного майна подружжя згідно якого позивачці виділяється майно: м'яка меблева частина, холодильник «Снайге», DVD програвач, комп'ютер, стіл і 2 табуретки, офісне крісло, гладильна дошка, а інше майно(тахта, меблева стінка, кухня, телевізор «LG», електровентилятор, дві супутникові антени і тюнер, мийка) залишаються йому, а тому уточнені позовні вимоги позивачки щодо поділу спільного рухомого майна подружжя підлягають повному задоволенню. При цьому суд враховує, що з позивачкою проживає син на утримання якого відповідач згідно рішення суду виплачує аліменти, має заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується довідкою-розрахунком державного виконавця яка приєднана до матеріалів справи.
Вимоги позивачки залишити в її власності пральну машину LG вартістю 2250 грн. також підлягають задоволенню оскільки визнані відповідачем.
В період подружнього життя 21.12.2005 р. відповідач по справі ОСОБА_3 та його братова ОСОБА_10 уклали договір міни квартир, посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_16, копія якого приєднана до матеріалів справи. Згідно вказаного договору ОСОБА_3 обміняв належну йому на праві власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_1(свідоцтво про право власності на житло, видане відділом обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради від 05.12.2005 р.) на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Згідно п.3 зазначеного договору обмін квартир здійснюється без грошової доплати.
1/3 частина квартири АДРЕСА_1, яка належала відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради від 05.12.2005 р., була його особистою приватною власністю оскільки право власності на неї він набув в ході приватизації квартири в 2005 році.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Ті обставини, що позивачкою 08.12.2006 р. після укладання договору міни квартир від 21.12.2005 р. надавались ОСОБА_10 3000 доларів США як доплата, що нею та її матір'ю ОСОБА_7, яка була власником спірної квартири з 24.12.2008 р. по 01.11.2010 р.(24.12.2008 р. між ОСОБА_7 та її зятем - відповідачем по справі ОСОБА_3 був укладений договір дарування квартири який рішення Кам'янець-Подільського міськрайсуду від 01.11.2010 р. був визнаний недійсним, ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 08.12.2010 р. рішення залишено без змін) проводився ремонт в спірній квартирі, проводилась добудова балкону внаслідок чого збільшилася площа квартири, на думку суду, не дають підстав визнавати спірну квартиру об'єктом спільної сумісної власності подружжя і здійснити її поділ в частках яких просить позивачка оскільки позивачкою вимог про визнання договору міни квартир від 21.12.2005 р. удаваним не заявлялись, крім цього позивачка та ОСОБА_7 не позбавлені права звернутися до суду з позовом про відшкодування своїх затрат на будівництво балкону в спірній квартирі, на ремонт квартири.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку що вимоги позивачки: визнати квартиру АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділити їй 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, 1/3 частину квартири залишити відповідачу -задоволенню не підлягають.
Не підлягають, на думку суду, також задоволенню вимоги позивачки стягнути з відповідача 4074 грн. як відшкодування вартості столу-трансформеру оскільки позивачкою не доведено що зазначений стіл є власністю її сина. Пояснення свідка ОСОБА_9, яка суду пояснила, що зі слів відповідача стіл був придбаний за кошти отримані як одноразова допомога при народженні дитини, суд сприймає критично. Суд також враховує, що: під час опису майна й арешту майна 16.03.2011 р., який проводився по ухвалі суду в забезпечення позову, державним виконавцем зазначений стіл не був виявлений на спірній квартирі; відповідач протягом з грудня 2009 по грудень 2010 р. в спірній квартирі не проживав оскільки власницею квартири була ОСОБА_7 -мати позивачки, яка разом з позивачкою його в спірну квартиру не допускали, що позивачка в суді визнала; після заселення в спірну квартиру згідно пояснень відповідача стіл в квартирі був відсутній; позивачка не зверталася в правоохоронні органи з приводу зникнення зазначеного майна.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи, що позивачкою було заявлені позовні вимоги про визнання за нею права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2( 2/3 х 177 936 грн. (ринкова вартість квартири згідно висновку № 38/11 від 26.07.2011 р.) = 118 624 грн.), про залишення їй пральної машини LG вартістю 2250 грн., виділення їй спільного майна вартістю 10 740 грн., стягнення з відповідача на її користь 4074 грн. відшкодування вартості столу-трансформеру, а всього на загальну суму 135 688 грн., те, що нею при подачі позову до суду було сплачено 100 грн. судового збору, судом фактично задовольняються вимоги на суму 12 990 грн., а тому у відповідності до ст. 88 ЦПК України, ст..6 закону України «Про судовий збір»суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки суму судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення пропорційно задоволених позовних вимог, достягнути з позивачки суму судового збору недоплачену при подачі позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 69-70 СК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 213, 215, 218ЦПК України, -
Позов задоволити частково.
В порядку поділу майна подружжя, що являється спільною сумісною власністю виділити ОСОБА_1 на праві особистої власності: м'яку меблеву частину вартістю 6000 грн., холодильник «Снайге»вартістю 1500 грн., DVD програвач вартістю 300 грн., комп'ютер вартістю 2000 грн., стіл і 2 табуретки вартістю 660 грн., офісне крісло вартістю 200 грн., гладильну дошку вартістю 80 грн., а всього майна на загальну суму 10 740 грн.
ОСОБА_3 на праві особистої власності залишити із спільного майна подружжя: тахту вартістю 1500 грн., меблеву стінку вартістю 1500 грн., кухню вартістю 650 грн., телевізор «LG»вартістю 1500 грн., електровентилятор вартістю 100 грн., дві супутникові антени і тюнер вартістю 2200 грн., мийку вартістю 180 грн., а всього майна на загальну суму 7 630 грн.
Залишити за ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності пральну машину марки «LG»вартістю 2250 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 129,90 грн. судового збору, 11 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1226 грн.98 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду А. В. Вдовичинський