"27" жовтня 2009 р. м. Київ К-2312/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року
у справі № 2-а-333/07 (22-а-8230/08)
за позовом Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - Бердичівська ОДПІ)
до ОСОБА_1
про стягнення боргу, -
встановив:
У лютому 2007р. позивач звернувся до суду з позовом у якому поставлено питання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом у сумі 303,81грн. та зобов'язання надати оригінали відповідних документів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1, згідно до свідоцтва про право на спадщину від 05.12.2005р., успадкувала право на майновий пай, що є об'єктом комерційної власності та оподатковується за ставкою 13% незалежно від ступеня спорідненості з спадкодавцем, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України від 22.0.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб».
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом і право на майновий пай, посвідчене свідоцтвом, яке видано сільською радою, не можна віднести до об'єктів комерційної власності, а отже, податковим органом помилково визначено статус свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства як об'єкт комерційної власності, вартість якого повинна обкладатись податком відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Бердичівська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_1 успадкувала право на майновий пай в розмірі 2337,00грн, або 0,12 відсотків, що перебуває у колективній власності КСП ім.«Дубова», с.Осиково, Бердичівського району, Житомирської області. Право на майновий пай належало ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії ЖИ-6 №057074, виданого Осиківською с/радою 28.11.2005р. (а.с.35).
У поданій до Бердичівської ОДПІ декларації про доходи отримані у 2005 році, позивач відобразила суму отриманого спадку (а.с.20).
Податковим повідомленням від 15.04.2006р. №0000141700/0 відповідачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 303,81грн. (а.с.10)
Обґрунтовуючи правомірність свого рішення податковий орган у касаційній скарзі зазначає, що відповідно до частини в) п.п.13.2.1 п.13.2. ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003р. оподаткуванню за ставкою п.7.1 ст. 7 цього Закону (13% на період 2004 -2006 роки) підлягає вартість об'єктів комерційної власності, до яких, зокрема, віднесено корпоративні права та майнові права (такі як право на інтелектуальну (промислову) власність тощо), успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня їх споріднення з спадкодавцем. При чому, позивач визначає зміст прав особи, які засвідчують майновий та земельний сертифікати, тотожними змісту корпоративних прав та засвідченням майнових прав відповідно.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірності зазначеного податкового повідомлення, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 17 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства; сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Форму сертифіката на право на земельну частку (пай) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995р. №801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)». Розмір земельної частки (паю) зазначається у сертифікаті в умовних кадастрових гектарах. Цей документ засвідчує не право власності на землю, а лише право на її отримання.
Сертифікати є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Право власності виникає після реєстрації державного акта на право власності на землю згідно ст.125 Земельного кодексу України. Для того щоб отримати земельну ділянку в натурі, власнику сертифікату слід подати до відповідної сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації заяву про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та виконати перелік дій для отримання державного акта та його державної реєстрації.
З аналізу зазначених норм слідує, що успадкований сертифікат на право на земельну частку (пай) не може бути об'єктом оподаткування, оскільки вони не посвідчують майнове право особи, а є лише правовстановлюючими документами для набуття особою такого права відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Отже, якщо власнику сертифіката земельна ділянка не виділялась, відповідні записи до земельного кадастру не вносились, то відсутній об'єкт оподаткування земельним податком.
Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні підприємством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даного суб'єкта господарської діяльності та активів у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За таких обставин, право на земельну частку (пай) не є корпоративним правом фізичної особи або іншим об'єктом комерційної власності, оскільки воно не визначає права такого власника на частку у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством і на отримання частки прибутку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно підпункту 13.2.1 п. 13.2 ст. 13 вищезазначеного вище Закону за нульовою ставкою оподатковуються будь-які об'єкти спадщини отриманні спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, а тому у випадку виділення земельної частки (паю) у натурі та видачі державного акта на право власності на землю у відповідача не виникнуть податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з вартості цієї земельної ділянки, оскільки спадкодавцем був її батько.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, суд першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпним, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції -залишити без задоволення.
Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді Н.Є. Маринчак
А.І. Брайко О.В. Карась М.І. Костенко А.О. Рибченко