"27" жовтня 2009 р. м. Київ К-14977/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги:
1. Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області
2. Першого заступника прокурора Закарпатської області
на постанову господарського суду Закарпатської області від 21 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року
у справі № 14/70(22а-8087/08)
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі - СПД ФО ОСОБА_1.)
до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області (надалі -ДПІ у м.Ужгороді)
за участю Прокуратури Закарпатської області
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У лютому 2008р. позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом у якому поставлено питання про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Ужгороді від 28.12.2007р. №0027741742/0 5283/17-3/2943607882/36837, №0027721742/0 5284/17-3/2943607882/36838 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2007р. №0027761742 5285/17-3/2943607882/36839 та №0027751742 5282/17-3/2943607882/36836.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що обсяг отриманої ним виручки (винагороди) за договорами комісії та консигнації у періодах, які перевірялись, не перевищує встановленої граничної межі 500000,00грн., тому є неправомірним донарахування податковим органом податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій по цих податках на підставі спірних податкових повідомлень-рішень та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»за спірними рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 21 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року, позовні вимоги задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що господарська діяльність позивача полягала у наданні посередницьких послуг. Обсяг виручки позивача складає розмір його винагороди (торгової націнки), який за період, що перевірявся не перевищив 500000,00грн. за рік, а отже, позивач у продовж 2004р.-2007р. правомірно перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, був платником єдиного податку, що підтверджується відповідними свідоцтвами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Ужгороді звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Також до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на рішення попередніх судових інстанцій звернувся Перший заступник прокурора Закарпатської області, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач надіслав до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційні скарги, в якому, посилаючись на те що судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи, а судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення попередніх судових інстанцій без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
ДПІ у м.Ужгороді була проведена планова документальна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) позивача за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р., про що складено акт №3044/17-119/НОМЕР_1 від 18.12.2007р..
Вказаною перевіркою податковим органом було встановлено, що позивачем були порушені: ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування»; п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку; ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»; п.1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.3, п.9.5,п.9.6 ст.9, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
А саме, встановлено: позивач включив до доходу не всю виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а виключно торгову націнку, яку встановлено відповідно до укладених договорів комісії та консигнації; встановлено, що починаючи з четвертого крарталу 2004р. позивач мав застосовувати загальну систему оподаткування і проводити операції через реєстратор розрахункових операцій на повну суму покупки з роздрукуванням відповідних розрахункових документів; встановлення здійснення позивачем роздрібної та оптової торгівлі за готівкові кошти без придбання торгового патенту; а також встановлено порушення порядку реєстрації платником податку на додану вартість, неподання податкової звітності з цього податку та порушення сплатизобов'язань з податку на додану вартість.
За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.12.2007р.:
- №0027741742/0 5283/17-3/2943607882/36837, яким позивачу нарахована сума податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 2957618,56грн., з них за основним платежем - 1967439,04грн. та штрафні (фінансові) санкції - 990179,52грн.;
- №0027721742/0 5284/17-3/2943607882/36838, яким позивачу нарахована сума податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 53533,34грн., з них за основним платежем - 53023,34грн. та штрафні (фінансові) санкції -510,00грн.
Також, за наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2007р.:
- НОМЕР_2 5285/17-3/2943607882/36839, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»у сумі 12480,00грн.;
- №0027751742 5282/17-3/2943607882/36836, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у сумі 23253974,50 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Закарпатської області 12.04.2001р., як Фізична особа підприємець (а.с.7). Матеріали справи також містять копії Свідоцтв про сплату єдиного податку за 2005р.-2007р., видані СПД ФО ОСОБА_1 (а.с.8-10).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом перевіреного податковим органом періоду, позивачем здійснювалась торгово-посередницька діяльність. Так, між позивачем та ТОВ «Закарпатбудкомплект»були укладені наступні договори: Договір комісії від 01.07.2004р. (а.с.25), Договір консигнації на продаж продукції №3К-1/2005 від 19.04.2005р.(а.с.27) та Договір консигнації на продаж продукції №ВП-40/2006 від 01.04.2006р. (а.с.29). Також, позивачем був укладений Договір консигнації на продаж продукції №3Д-1а/2007 від 01.04.2007р. (а.с.31) з ТОВ «Шаян».
Відповідно до Договору комісії від 01.07.2004р., позивач взяв на себе зобов'язання від свого імені, за дорученням комітента, за плату, здійснити в інтересах і за рахунок ТОВ «Закарпатбудкомплект»(комітента) продаж продукції. Відповідно до п.1.4 вказаного договору, товари передані позивачу є власністю комітента до моменту їх передачі Покупцю, отже, позивач право власності на отримані для реалізації товари не набував. Крім того, у п.5.1, вказаного договору, зазначається, що за виконання доручення Комітент сплачує Комісіонерові (позивачу) винагороду в розмірі визначену в додатку до Договору, що є невід'ємною частиною вказаного Договору, від суми продажу товарів третім особам, а також угод, укладених з покупцем.
Відповідно до п.1.1 договорів консигнації №3К-1/2005 від 19.04.2005р., №ВП-40/2006 від 01.04.2006р., №3Д-1а/2007 від 01.04.2007р. позивач надавав консигнантам послуги з реалізації належних останнім товарів. В п.1.2, вище зазначених договорів, вказано, що товари, передані Консигнатору (позивачу), є власністю Консигнанта до моменту їх передачі Покупцю. Також, п.4.3 договорів передбачено, що Консигнатор здійснює розрахунок за реалізовані на умовах даних договорів товари шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Консигнанта на протязі: 3-х банківських днів (Договір консигнації на продаж продукції №3К-1/2005 від 19.04.2005р), 2-х банківських днів (Договір консигнації на продаж продукції №ВП-40/2006 від 01.04.2006р.), кількість дів не зазначена (Договір консигнації на продаж продукції №3Д-1а/2007 від 01.04.2007р.) з моменту реалізації (відпущення з оформленням накладних)товарів.
Позивачем були представлені суду докази, що належні комітенту та консигнантам грошові кошти позивач їм перерахував у повному обсязі, крім того, даний факт не заперечується відповідачем. Отже, господарська діяльність позивача полягала у наданні посередницьких послуг комітенту та консигнантам, при цьому надані позивачем послуги оплачувались у розмірі торгової націнки на товар, що ним був реалізований.
У матеріалах справи міститься Лист ДПА України №1/2/15-1314 від 30.01.2001р. (а.с.98), Лист Комітету ВР України з питань фінансів та банківської діяльності №06-10/206 від 11.04.2001р. (а.с.99), Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №9749 від 27.12.2007р., з яких вбачається, що у разі, якщо суб'єкт підприємницької діяльності перейшов на спрощену систему оподаткування, веде господарську діяльність на підставі договорів комісії та інших цивільно-правових договорів з урахуванням того, що грошові кошти, які надходять на розрахунковий рахунок такого суб'єкту є транзитними та він не має права власності на ці грошові кошти, при визначенні обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ця сума коштів не включається в базу оподаткування.
Відповідно до ст.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, в тому числі, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000,00 гривень. Під терміном «виручка»маються на увазі, кошти, які отримані підприємцем у власність. Отже, кошти, які надходили на рахунок позивача від реалізованих належних комітенту та консигнантам товарів не належать йому, а є виручкою самих комітента та консигнантів.
Відповідно до ст.6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), як податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Крім того, відповідно до зазначеної вище норми права, суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.
Крім того, відповідно до п.1.4 ст1 Закону України «Про податок на додану вартість», не належать до поставки товарів операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі, а отже, передача товарів в межах договорів комісії не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Отже, договір консигнації передбачає надання посередницьких послуг консигнанту.
Крім того, у акті перевірки, встановлено розбіжність між задекларованими позивачем та фактичними обсягами виручки (за даними перевірки) виручки від реалізації товарів і послуг за ІІІ квартал 2004 року, однак, п.п.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Однак, граничним терміном подання звіту за ІІІ квартал 2004р. є 05.10.2004р., отже, на момент початку перевірки 30.11.2007р. відсутні підстави визначати податкове зобов'язання позивачу за ІІІ квартал 2004р., оскільки пройшло понад 1095 днів.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційні скарги: Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області та Першого заступника прокурора Закарпатської області -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Закарпатської області від 21 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді Н.Є. Маринчак
А.І. Брайко О.В. Карась М.І. Костенко А.О. Рибченко