"27" жовтня 2009 р. м. Київ К-7486/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області
на постанову господарського суду Рівненської області від 03 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2008 року
у справі № 17/206(№22а-1171/08)
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Гутянський»(надалі -СВК «Гутянський»)
до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (надалі - Костопільська МДПІ)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У липні 2007р. позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом у якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Костопільської МДПІ №00001122342/0 від 01.11.2006р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Костопільська МДПІ при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення не звернула увагу на лист ДПА України №8557/7/16-1417 від 05.05.2006р. в якому надано роз'яснення щодо стягнення податку на додану вартість сільгосптоваровиробниками за спеціальною декларацією. Крім того, у даному випадку, фактично гроші на розрахунковий рахунок позивача не надходили, тому з нього безпідставно було стягнуто податковим органом суму податку на додану вартусть (надалі -ПДВ), яка була залишена ним, як виробником сільськогосподарської продукції, для використання у виробництві.
Постановою господарського суду Рівненської області від 03 серпня 2007р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2008р., позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ №00001122342/0 від 01.11.2006р., з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 3,40грн..
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що стягненню до бюджету підлягають не перераховані з поточного рахунку на спеціальний рахунок кошти, які фактично надійшли як оплата за продані товари (роботи, послуги) на поточний рахунок та в касу підприємства. Однак, судом було встановлено, що жодних коштів на розрахунковий рахунок позивача не надходило, отже підстави у податкового органу для висновку про нецільове використання коштів відсутні.
Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Костопільська МДПІ звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
СВК «Гутянський» є сільськогосподарським товаровиробником та перебуває на спеціальному режимі оподаткування податку на додану вартість.
Контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка СВК «Гутянський»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р., про що складено акт №48/23-00449355 від 27.10.2006р.
Вказаною перевіркою податковим органом було встановлено, що в порушення п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03.04.1997р. (із наступними змінами та доповненнями), абз.2 п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 (із змінами та доповненнями), а саме: кошти в сумі 30473,00грн. використані не за цільовим призначенням.
За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.11.2006р. №00001122342/0 (ас.18) про визначення підприємству податкового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість у сумі 30473,00грн..
Законом України «Про податок на додану вартість», а саме, п.11.21 передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.
Відповідно до п.11.29 ст. 11, зазначеної вище норми права, ці кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку, також, відповідно до зазначеної норми, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств» від 18.10.2005р. №2987-ІV продовжено до 1 січня 2007 року дію підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 та пунктів 11.21 і 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».
Листом ДПА України від 05.05.2006р. №8557/7/16-1417 (а.с.19), надано роз'яснення, а саме, зазначено, що підлягають стягненню до бюджету не перераховані з поточного рахунка на спеціальний рахунок кошти, які фактично надійшли як оплата за продані товари (роботи, послуги) на поточний рахунок чи касу підприємства. При цьому здійснення сільськогосподарськими товаровиробниками збалансованих розрахунків у порядку товарообмінних (бартерних) операцій не може привести до наявності податкового боргу а картці особового рахунка платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у липні 2005р. - червні 2006р. подавав до податкового органу спеціальні декларації по податку на додану вартість форми №1,2,3 в яких були відображені суми ПДВ які залишаються в розпорядженні позивача відповідно до п.11.22 та п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до наданих позивачем судам попередніх інстанцій завірених копій документів, а саме, витягів з головної книги, відомості, накладні, квитанції, з яких вбачається, що сума ПДВ зазначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, нарахована позивачем в результаті здійснення товарообмінних операцій по погашенню боргу по орендній платі за користування земельними паями, за перевезення, виплата заробітної плати не у грошовій формі.
Спільним листом ДПА України та Мінагрополітики від 24.09.2003р. №14884/7/15-2317, №37-21-1-12/10699 доведено форму та зміст Довідки щодо цільового використання сум ПДВ, яка подається органу податкової служби одночасно з декларацією з податку на додану вартість (спеціальною) за скороченою формою. Зазначеною Довідкою передбачено взаємозв'язок механізму акумуляції коштів ПДВ, що мають надійти на спеціальний рахунок та бути використані за цільовим призначенням, та руху коштів по банківських рахунках сільгосптоваровиробників, що реально надійшли у звітному періоді на банківський рахунок платника як ПДВ від покупця товарів, робіт (послуг).
Однак, такої Довідки позивач податковому органу не подавав, оскільки коштів по товарообмінним операціям які оподатковуються ПДВ не отримував, отже кошти на розрахунковий рахунок позивача не надходило.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпним, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Рівненської області від 03 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді Н.Є. Маринчак
А.І. Брайко О.В. Карась М.І. Костенко А.О. Рибченко