79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.10.06 Справа № 17/134
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевича В. В.
Слуки М. Г.
розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Делікат», м. Мукачево від 23.08.2006 р. № 23
на постанову Господарського суду Закарпатської області від 12.07.2006 р.
у справі № 17/134
за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до ТзОВ «Делікат», м. Мукачево
про стягнення фінансових санкцій в розмірі 4 109 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -явка необов'язкова -не з'явився
від відповідача (скаржника) -явка необов'язкова -не з'явився
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 р. у склад колегії було введено суддю Слуку М. Г. у зв'язку з виходом його з відпустки.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 р. розгляд справи було призначено на 24.10.2006 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Сторони не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 1687584, 1687576.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 12.07.2006 р. у справі № 17/134 за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТзОВ «Делікат», м. Мукачево про стягнення 4 109 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні 1 інваліда у 2005 році позов задоволено частково, з ТзОВ «Делікат»на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів стягнуто 3 424 грн.
При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та мотивував її тим, що відповідачем у 2005 році у жовтні та грудні було створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, що підтверджується Листом Мукачівського міського центру зайнятості від 30.03.2006 р., а тому, на думку суду, нараховану Фондом санкцію необхідно зменшити в частині, що відповідає розміру штрафних санкцій за 2 місяці -на 684 грн.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Закарпатської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме на те, що представники ТзОВ «Делікат»не були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в господарському суду першої інстанції.
Позивач у справі скористався правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, наведені в апеляційній скарзі, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на ст. 204 КАС України, відповідно до якої ненаправлення відповідачем свого представника у судове засідання не є підставою для скасування судового рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 22 чоловіки, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році повинен був становити в кількості 1 інваліда, а на підприємстві у звітному періоді не працював жодний інвалід.
За п.п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Із згаданого вище звіту форми № 10-ПІ, а також із розрахунку адміністративно-господарських санкцій для ТзОВ «Делікат»вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 4 109 грн. -відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в такому ж розмірі за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р. від відповідача вимагалося подання доказів повідомлення центру зайнятості про можливість працевлаштування інваліда в січні -вересні 2005 р. Проте, вимог даної ухвали відповідач не виконав.
Однак, у матеріалах даної справи міститься копія Листа Мукачівського міського центру зайнятості № 215 від 30.03.2006 р. про те, що ТзОВ «Делікат»у жовтні та грудні 2005 року подавало звіт про наявність вільного робочого місця для інваліда за професією «офіціант».
Таким чином, апеляційна інстанція, погоджуючись з місцевим господарським судом, дійшла висновку, що ТзОВ «Делікат»протягом 2 місяців 2005 року було вжито необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда, що правомірно було визнано господарським судом першої інстанції підставою для часткового звільнення його від сплати штрафних санкцій за непрацевлаштування інваліда за 2 місяці, а саме в частині, що відповідає розміру санкцій за такий період -684 грн.
Твердження відповідача про те, що він не був проінформований про час і місце розгляду справи, спростовується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення ухвали від 12.05.2006 р. про відкриття провадження у справі, яка була отримана представником ТзОВ «Делікат»19.05.2006 р. (а. с. 1а), а також тим, що у судовому засіданні 01.06.2006 р., коли ухвалою суду було зупинено провадження у справі до 12.07.2006 р., був присутній представник відповідача Пішковцій В. С. (а. с. 14).
Отже, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду Закарпатської області, оскільки вона прийнята з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
1. Постанову господарського суду Закарпатської області від 12.07.2006 р. у справі № 17/134 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Делікат»без задоволення;
2. Судові витрати по апеляційній скарзі віднести на скаржника (відповідача);
3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
4. Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука