ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
26.10.06 Справа № 8/697н-ад.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об»єднання», місто Луганськ,
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, -
про визнання недійсним податкового роз'яснення,
при секретарі судових засідань Подколзіній С.С.,
в присутності представників сторін:
від позивача - Романюха Д.М. -заступник директор, - довіреність №6 від 03.01.06 року; Кебус М.В. -директор департаменту правової роботи, - довіреність №4 від 03.01.06 року;
від відповідача -Тимошенко Н.С. -головний державний податковий інспектор, - довіреність №12351/10-020 від 30.12.05 року; Щербань Л.В. -головний державний податковий ревізор-інспектор, - довіреність №4503/10-013 від 13.09.06 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним податкового роз'яснення, наданого йому Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Луганську (далі -СДПІ, - Відповідач) у листі від 14.07.2006 року №3768/31-013.
Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) попереднє судове засідання по справі призначене та фактично відбулося 25.09.06 року.
На підставі ст. 150 КАСУ у судовому засіданні оголошено перерву з 13 до 26 жовтня 2006 року -у зв'язку з необхідністю надати сторонам можливість подати до суду додаткові докази.
Представниками сторін у судовому засіданні подано клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАСУ, а тому його задоволено судом.
Представники позивача позов підтримали у повному обсязі, про що також зазначили у своїх поясненнях (у порядку ст. 49 КАСУ) від 13.10.06 року №6172 та від 26.10.06 року №6481, при цьому в якості основних доказів обґрунтованості своїх позовних вимог ними висунуто те, що:
а) «спірне податкове роз'яснення порушує встановлений частиною 1 ст. 17 Закону України «Про систему оподаткування»принцип сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) лише у порядку, встановленому законами України»;
б) «відповідач, з метою обґрунтування обов'язків позивача -як платника податку на додану вартість -продавця товарів, витлумачив у спірному податковому роз'ясненні ст. 58 Конституції України, а відповідно його посилання на вказану конституційну норму є безпідставним»;
в)спірне податкове роз'яснення не відповідає вимогам діючого податкового законодавства, у тому числі -Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -ЗУ №2181-ІІІ);
г)воно суперечить економічному призначенню податку на додану вартість;
д)відповідач помилкового вважає, що надане ним податкове роз'яснення не може бути предметом судового спору;
е) «доводи відповідача про те, що державний бюджет, у випадку задоволення позовних вимог, не отримає належної суми ПДВ від позивача у зв'язку з неправомірним залишенням сум ПДВ у розпорядженні позивача, - не відповідають дійсності і спростовуються детальним розглядом оподаткування спірних операцій зі споживачами позивача».
Представники відповідача позов не визнали, про що також зазначили у:
запереченні проти позову №б/н від 25.09.06 року;
поясненні №5494/10-013 від 26.10.06 року.
Основний зміст заперечень полягає в наступному:
а)згідно ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб з суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
б)згідно підпункту «г» підпункту 4.4.2 п. 4..4 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта;
в)відповідно до п. 1.9 та п. 1.10 ст.1 ЗУ №2181-ІІІ, яким надається визначення податкового повідомлення та податкової вимоги, податкове роз'яснення також не належить до правового акту індивідуальної дії;
г)оскільки відповідно до Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12.04.03 року №176 (далі - Порядок №176), - роз'яснення, яке надане СДПІ та є предметом спору по цій справі, - не носить характеру узагальнюючого податкового роз'яснення, передбаченого п.1.2 Порядку №176, а тому не може бути оскаржене до суду;
д)вимоги позивача не узгоджуються з пунктом 4.5. ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі -ЗУ№168/97) у редакції, чинній до 31.05.05 року;
е)вимоги позивача не узгоджуються з нормою пункту 7.5 ст. 7 ЗУ №168/97;
є)вимоги позивача суперечать нормі статті 58 Конституції України, згідно якій закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, вони не відповідають рішенню Конституційного Суду України від 09.02.99 року №1-рп/99 по справі №1-7/99, згідно якому принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що вона (дія) починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце;
ж)з огляду на те, що ТОВ «ЛЕО» розпочало процедуру врегулювання сумнівної заборгованості, яку має перед ним ВАТ «Машинобудівний завод» з 2003 року, - СДПІ було надано саме таке спірне податкове роз'яснення;
з)з урахуванням того, що правовідносини щодо коригування ТОВ «ЛЕО» податкових зобов'язань виникли та відбувалися відповідно до норм, викладених у пункті 4.5. ст. 4 ЗУ №168/97, під час дії названого пункту у редакції, чинній до 31.03.05 року, - надання СДПІ будь-якого іншого податкового роз'яснення призвело б до порушення ТОВ «ЛЕО» вимог пункту 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»;
и)СДПІ зазначає, що норма підпункту 12.4.2 п. 12.4 ст. 12 Закону України від 23.06.05 року №2711 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі -ЗУ №2711) не розповсюджується на правовідносини, які виникли у ТОВ «ЛЕО» у 2003 році у зв'язку з коригуванням податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5. ст. 4 ЗУ№ 168/97 (в редакції, чинній до 31.03.05 року).
Дія підпункту 12.4.2 п. 12.4 ст. 12 ЗУ №2711 розпочалася з 26.07.05 року, - в той час, як зміни до пункту 4.5 ст. 4 ЗУ №168/97 набрали чинності з 31.03.05 року.
З огляду на це обмеження, визначені підпунктом 12.4.2 п. 12.4 ст. 12 ЗУ №2711 НЕ розповсюджуються на правовідносини, які виникають відповідно до пункту 4.5 ст.4 Закону України «Про ПДВ» (в редакції, чинній з 31.03.05 року).
(Дослідивши обставини справи, наявні у ній докази та заслухавши представників відповідача, суд встановив, що посилання відповідача у своїх письмових запереченнях у ряді випадків на дату «31.05.05 року», - замість «31.03.05 року»(тобто дату набрання чинності ЗУ №2505-ІУ від 25.03.05 року) -є чисто механічною помилкою).
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
І. 02.04.2001 року виконавчим комітетом Луганської міської ради Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», ідентифікаційний код 31443937, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №25370169Ю0021219 та видано свідоцтво серії АОО №713406.
Факт державної реєстрації ТОВ «ЛЕО», крім того, підтверджується довідкою №48018, виданою 06.04.06 року Головним управлінням статистики у Луганській області.
26.04.01 року СДПІ підприємство взято на облік у якості платника податків, реєстраційний №5772.
31.05.01 року тією ж СДПІ ТОВ «ЛЕО» поставлено на облік в якості платника податку на додану вартість (далі -ПДВ), що підтверджується долученим до матеріалів справи свідоцтвом №16033671, виданим 07.04.06 року.
ІІ. Пункт 4.5 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» до 31.03.05 року був викладений у такій редакції:
«4.5. У разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань. Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом. (Пункт 4.5 статті 4 доповнено абзацом третім згідно із Законом N469-IV (469-15) від 16.01.2003)».
У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 25.03.05 року №2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та до деяких інших законодавчих актів України» цей пункт було викладено у новій редакції (яка є чинною з 31.03.05 року та на час розгляду цієї справи):
«4.5. Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
4.5.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку -постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
4.5.2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку -постачальника, то:
а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;
б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.
4.5.3. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише:
а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;
б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів;
(Пункт 4.5 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 469-IV від 16.01.2003; в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005)».
ІІІ.У зв'язку з цією обставиною ТОВ «ЛЕО» 23.06.06 року звернулося до СДПІ з заявою № 3676 - про надання податкового роз'яснення, пославшись, зокрема, на те, що:
«було відмінено раніше встановлений порядок перерахування податкових зобов'язань з ПДВ продавця і покупця товарів внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості. Тому на даний час норми Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок проведення продавцем процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості, - по-перше, не дають права ТОВ «ЛЕО» як продавцю товару зменшувати суми податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок проведення цих процедур; по-друге, - не зобов'язують ТОВ «ЛЕО» збільшувати суми податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок проведення цих процедур, якщо назване підприємство виступає покупцем товарів.
У зв'язку зі сплатою боржниками на користь нашого підприємства заборгованості минулих років виникає наступна ситуація:
ВАТ «Машинобудівний завод» має заборгованість за поставлену йому ТОВ «ЛЕО» електричну енергію за період липень 2003 року у розмірі 120000 гривень, з них ПДВ -у розмірі 20000 грн.
У вересні 2003 року ТОВ «ЛЕО» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ «Машинобудівний завод» вказаної суми боргу.
Керуючись п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з метою врегулювання сумнівної заборгованості у відповідних податкових періодах, ТОВ «ЛЕО» були збільшені суми валових витрат по податку на прибуток підприємств та зменшені суми податкових зобов'язань з ПДВ на 20000 грн.
У липні 2006 року сума боргу ТОВ «ЛЕО» була сплачена ВАТ «Машинобудівний завод».
Тому цілком природно виникає питання: зобов'язане чи ні ТОВ «ЛЕО» у липні 2006 року збільшувати суму податкових зобов'язань з ПДВ як продавець товарів за результатами сплати ВАТ «Машинобудівний завод» боргів минулих років за поставлену йому електричну енергію.
...Підпунктом «і» підпункту 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ встановлено, що податкові роз'яснення повинні бути видані податковим органом у формі рішення.
...Згідно підпункту «а» підпункту 4.4.2 п. 4.4. ст. 4 того ж Закону роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються податковими органами, виходячи із положень підпункту 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 даного Закону (конфлікт інтересів), принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткування»».
ІУ.СДПІ 14.07.06 року за вихідним №3768/31-013, у формі листа, надало заявнику -ТОВ «ЛЕО» - податкове роз'яснення наступного змісту:
«Згідно з абзацом 3 п. 4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній до 31 травня 2005 року, передбачався порядок коригування податкових зобов'язань платника податків, зокрема, у випадку збільшення суми валових витрат або валового доходу платника податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості -відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З набранням чинності з 31.03.05 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.05 року №2505-ІУ, яким були внесені зміни до Закону України «Про ПДВ», виключено право платника податків на коригування сумнівної або безнадійної заборгованості, передбаченої ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто на теперішній час правовідносини щодо коригування податкових зобов'язань, які розпочалися до 31.03.05 року, для платників податків залишаються не закінченими.
Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно ч. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 року №1-рп/99, справа №1-7/99, принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що вона (дія) починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, - тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, враховуючи вищевикладене, ТОВ «ЛЕО» має право після 31.03.05 року на коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з фактичним погашенням ВАТ «Машинобудівний завод» після 31.03.05 року дебіторської заборгованості, оскільки такі правовідносини виникли до набрання чинності Законом України від 25.03.05 року №2505-ІУ.
Окрім цього, стосовно Вашої вимоги щодо надання податкового роз'яснення у формі рішення, - СДПІ ВПП у м. Луганську звертає увагу на наступне.
Згідно п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами і доповненнями) (далі -ЗУ №2181), встановлено, що податковими роз'ясненнями визнаються роз'яснення окремих положень податкового законодавства, що надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткування» та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.
На виконання п.п. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.03 року №176, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2003 року №326/7647, був затверджений Порядок надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства (далі -Порядок 176).
Так, згідно з п. 1.2 Порядку №176 визначено, що роз'яснення податковими органами окремих положень податкового законодавства здійснюється шляхом надання узагальнюючих податкових роз'яснень, - тобто відповідно до Порядку №176 передбачається надання податковими органами лише двох видів роз'яснень -узагальнюючих податкових роз'яснень та податкових роз'яснень.
Відповідно до п. 1.8 Порядку №176 узагальнюючі податкові роз'яснення надаються Державною податковою адміністрацією України і затверджуються її наказом. А відповідно до п. 1.7 Порядку №176 податкові роз'яснення -будь-які відповіді податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи.
З наведеного вбачається, що лише узагальнюючі податкові роз'яснення мають обов'язково затверджуватися наказом. Усі інші податкові роз'яснення надаються у формі відповідей, до яких чинним законодавством не встановлені вимоги щодо їх обов'язкового оформлення у формі рішення.
Звертаємо Вашу увагу на те, що підпункт «і» п.п.4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 визначає право платника податків на оскарження до суду рішення центрального (керівного) органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання ним податкових роз'яснень, а не встановлює вимоги до форми податкових роз'яснень (як наведено у Вашому зверненні). Як вже зазначалося вище, вимоги до форми податкових роз'яснень наведені у Порядку №176.
Крім того, слід зазначити, що згідно з підпунктом «г» п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст.4 Закону №2181 податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта та не використовується при обґрунтуванні рішень податкового органу під час проведення апеляційних процедур.
Таким чином, Ваша вимога щодо надання податкового роз'яснення у формі рішення є такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві».
У.Позивач, після отримання цього податкового роз'яснення, надав до СДПІ:
а)податкові декларації з податку на додану вартість:
від 21.08.06 року (вхідний номер -відсутній) - за липень 2006 року, в якій відобразив загальний обсяг оподатковуваних операцій звітного періоду у сумі 134.582.425,00 грн. та визначив суму ПДВ у розмірі 3.274.350,00 грн.;
від 21.09.06 року (вхідний номер -відсутній) -за серпень 2006 року, в якій відобразив загальний обсяг оподатковуваних операцій звітного періоду у сумі 141.611.495,00 грн. та визначив суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 3.382.730,00 грн.;
б)докази відображення у цих податкових деклараціях фактів врегулювання сумнівної заборгованості (коригування у сторону збільшення):
за липень 2006 року -на суму 123.000,00 грн.;
за серпень 2006 року -на суму 289.816,00 грн.;
в)докази фактичної сплати цих сум податків -платіжні доручення:
№1457 від 29.08.06 року на суму 3.274.350,00 грн.;
№1730 від 28.09.06 року на суму 3.382.730,00 грн.
Суд, дослідивши обставини справи, доводи сторін та наявні у справі докази, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
УІ.1.Оцінюючи нормативно-правові акти, якими врегульовано діяльність СДПІ як різновиду органів державної податкової служби України та якими СДПІ керувалася при наданні спірного податкового роз'яснення, суд вважає, що податковою інспекцією при цьому порушень не припущено.
1.1.Так, згідно пункту 4 статті 8 Закону України від 04.12.1990 року №509 «Про державну податкову службу в Україні» (далі -ЗУ №509) до функцій Державної податкової адміністрації України належить надання податкових роз'яснень.
1.2.На державні податкові інспекції пунктом 17 ст. 10 того ж Закону покладено функцію «надавати відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами України».
2. У підпункті «а» підпункту 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ сказано, що
роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткування», та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.
Оскільки вищезгаданий підпункт містить у собі посилання на підпункт 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ, то суд вважає за необхідне також навести його зміст:
у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З урахуванням викладеного, оцінюючи наявні у справі обставини та докази, суд вважає, що нова редакція пункту 4.5 ст. 4 ЗУ №168/97 НЕ МІСТИТЬ норми, яка б давала підстави говорити про можливість «неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, - оскільки нині чинна редакція цього пункту носить чіткий та ясний характер.
2.1.Податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. (...) Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта (підпункт «г» підпункту 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ).
2.2.Платник податків може оскаржити до суду податкове роз'яснення (підпункт «і» підпункту 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 ЗУ №21812-ІІІ).
3.Суд вважає, що СДПІ, надаючи спірне податкове роз'яснення, дотрималася вимог вищезгаданого Порядку №176.
Так, у пункті 1.2. цього Порядку сказано, що роз'яснення податковими органами окремих положень податкового законодавства здійснюється шляхом надання узагальнюючих податкових роз'яснень і податкових роз'яснень.
Вище у цій постанові вже наведено поняття узагальнюючого податкового роз'яснення та податкового роз'яснення.
Згідно пункту 1.7 цього Порядку - податковим роз'ясненням вважаються будь-які відповіді податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи.
Отже, підсумовуючи викладене у пунктах 1-3 розділу УІ цієї постанови, суд вважає, що СДПІ, надаючи спірне податкове роз'яснення, не припустилася порушень законів та інших нормативно-правових актів, якими передбачено право та врегульовано порядок його надання з боку СДПІ (у даному випадку).
4.Суд також вважає, що СДПІ, надаючи податкове роз'яснення та вірно вбачаючи у даному випадку необхідність ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ТЕ, ЯКИМ ЗАКОНОМ НАЛЕЖИТЬ КЕРУВАТИСЯ у даному конкретному випадку (тобто у випадку погашення ВАТ «Машинобудівний завод» у липні 2006 року своїх боргових зобов'язань перед ТОВ «ЛЕО», які виникли у у липні 2003 року у зв'язку з поставкою ТОВ «ЛЕО» на його користь електричної енергії на загальну суму 120000,00 грн., з яких ПДВ - 20000,00грн.), обґрунтовано послалася на:
частину 1 статті 58 Конституції України (її зміст наведено вище у цій постанові),
рішення Конституційного суду України від 09.02.99 року №1-рп/99 (справа №1-7/99) у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів).
Аналізуючи це рішення Конституційного Суду України, судом звернуто увагу на пункт 3 його мотивувальної частини, в абзацах 3 та 4 якого сказано:
«...Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосуються фізичних осіб і не поширюються на юридичних осіб.
Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії у часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачене шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».
А у пункті 1 резолютивної частини цього рішення прямо сказано:
«Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
4.1.У зв'язку з цим суд дійшов висновку: аналіз нової редакції пункту 4.5. ст. 4 ЗУ №168/97 свідчить: в ньому НЕ СКАЗАНО про те, що його положення поширюються на правовідносини, які виникли ДО НАБРАННЯ ним чинності, - а значить і підстави у ТОВ «ЛЕО» для застосування нової редакції названого пункту до правовідносин, які виникли у липні 2003 року та продовжували існувати на час надання спірного податкового роз'яснення СДПІ, - ВІДСУТНІ.
УІІ. Спірне податкове роз'яснення СДПІ надане у формі, передбаченій підпунктом 4.4.2 п. 4.4. ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ та розробленим на його підставі вищезгаданим Порядком №176.
УІІІ. Суд не вбачає у спірному податковому роз'ясненні будь-яких суперечностей його вимогам ЗУ №168/97, у тому числі - його статтей 3 та 4.
ІХ. Податкове роз'яснення СДПІ №3768/31-013 від 14.07.06 року також відповідає вимогам Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (далі -ЗУ №1251-ХІІ).
Навпаки, - на думку суду, у даному випадку вимогам цього Закону не відповідає позиція позивача, з огляду на яку можуть мати місце порушення наступних вимог ЗУ №1251-ХІІ:
1)частини 1 ст. 2, в якій говориться:
під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування;
2)статті 6, згідно якій:
об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування;
3)статті 8, в якій говориться:
порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України (...) відповідно до цього Закону та інших законів України;
4)пункту 3 частини 1 ст. 9 , згідно якому:
платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:
3)сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;
5)статті 17, в якій говориться:
сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Податки і збори (обов'язкові платежі), які відповідно до законів включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.
Тобто, виходячи з умов конкретного, наведеного позивачем, випадку, є підстави дійти висновку про те, що здійснена ним у липні 2003 року операція з поставки електроенергії на користь ВАТ «Машинобудівний завод» фактично не була б оподаткована ПДВ.
Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач по цьому спору належним чином виконав вимоги частини 2 ст. 71 КАСУ, в якій сказано:
в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (як сказано вище у цій постанові, - відповідач позов не визнав), -
що означає, що відповідач позовні вимоги спростував, - тобто довів те, що податкове роз'яснення №3768/31-013 від 14.07.06 року надане у спосіб, в межах повноважень та у відповідності до чинного податкового законодавства, про яке йдеться вище у цій постанові.
З огляду на викладене суд вважає, що спірне податкове роз'яснення скасуванню НЕ ПІДЛЯГАЄ.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, п.п. 4.4.2 п. 4.4. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІВ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; п. 4.5 ст. 4 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; ст.ст. 3, 8, 10 та 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 26.10.06 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 31.10.2006 року.
Суддя А.П.Середа