01 листопада 2011 р. Справа № 75283/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільського обласного військового комісаріату, Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі, Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги та перерахунок пенсії,-
30 листопада 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тернопільського обласного військового комісаріату, Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі, Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради про зобов'язання провести перерахунок розміру пенсії за минулий час відповідно до діючих нормативно-правових актів України прийнятих у 2000-2005 роках та виплатити невиплачену пенсію. Просить перерахувати пенсію з врахуванням підвищення учасникам бойових дій у розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком та разової щорічної грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсії за віком, надбавки у розмірі 40% від усіх нарахувань грошового забезпечення військовослужбовців - введеної Указом Президента України №615/95 від 14.07.1995 року, 35% надбавки до окладів грошового утримання за вислугу років, що передбачена Указом Президента України №923 від 04.10.1996 року, 10% надбавки до окладів грошового утримання, що передбачена Постановою КМ №1576 від 25.10.2002 року, 20 % надбавки до окладів грошового утримання, що передбачена Постановою КМ №1350 від 27.08.2003 року, 40 % надбавки до окладів грошового утримання, що передбачена Постановою КМ №895 від 13.07.2004 року, з 01 липня 1999 року 40% надбавки до окладів грошового утримання за вислугу років, що передбачена Указом Президента України №847/99, з 01 січня 2003 року 100% надбавки введеної Указом Президента України №173 від 23.02.2002 року, з 01 травня 2003 року 70% надбавки введеної Указом Президента України №389/03 від 05.05.2003 року, з 01 березня 2001 року 33,3% премії, передбаченої п.3 постанови КМУ від 22.05.2000 року №829.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2009 року в справі №2а-667/09 позов задоволено частково. Постановлено зобов'язати Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2004-2006 роки.
Зазначена постанова мотивована тим, що згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач мав право на отримання щорічної до 5-ого травня разової грошової допомоги у визначеному Законом розмірі. В той же час, позивачу у 2004-2006 роках проведена виплата такої допомоги у розмірі, який є значно меншим, ніж передбачений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Не погоджуючись з прийнятою постановою її оскаржив ОСОБА_2 до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що стосуються надбавки до пенсії у розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком, прийняти нову, якою задоволити позов в цій частині.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право щорічно до 5-ого травня отримувати грошову допомогу відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до положень ст. 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» при обчисленні пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом б постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» передбачено, що пенсії особам зазначеної категорії військовослужбовців обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується їм на день звільнення з військової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 452 «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців», якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, премія, що виплачується військовослужбовцям, не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15 квітня 2005 року «Про окремі питання застосування судами законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» для правильного застосування норм законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців надано роз'яснення про те, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 року, не передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час проходження служби, а також премій.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надбавки та премія, запроваджені нормативно-правовими актами, що вказані позивачем, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки та премію під час проходження служби та були звільнені зі служби після їх запровадження, а тому в задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов'язання виплатити на користь позивача суми щорічної допомоги за 2004-2006 рік, що, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи з наступних підстав.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції вірно враховано ті обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 30 листопада 2006 року.
Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно вказаних виплат ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.
Позивачем не надано доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин. Тому, з огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині виплат по 29 листопада 2005 року включно.
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь одноразової грошової допомоги як учаснику війни за 2005 - 2006 роки, то такі задоволенню не підлягають, оскільки положення ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час є чинними, не визнавались у встановленому порядку неконституційними, отже, відповідач правомірно керувався ними при виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни у встановлених розмірах, а допомога позивачу у вказаний період (2005 - 2006 р.р.) виплачена саме у розмірі передбаченому Законами України Про державний бюджет в Україні на вказані роки.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції до 01 липня 2006 року) передбачено, що учаснику бойових дій пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років у зазначений період виступала мінімальна пенсія за віком, розмір якої до 1 січня 2004 року визначався за правилами частини 3 статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, а з 1 січня 2004 року - згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Частиною 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 5 жовтня 2005 року № 2939-ІV, частину 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»було викладено у наступній редакції, а саме: «Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Керуючись вказаною нормою Закону, відповідач здійснює перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивача як учаснику бойових дій, виходячи з розміру 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи те, що положення ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 01 липня 2006 року) на відповідність Конституції України Конституційним Судом України не переглядалися, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.07.2006 року.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що при визначенні розміру спірного підвищення застосуванню підлягають постанови Кабінету Міністрів України, адже виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вони істотно звужують обсяг встановлених законом прав та суперечить положенням Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”. Тому, при розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років, передбаченого ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», застосуванню підлягав розмір мінімальної пенсії за віком, визначений відповідно до положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком за період з 30 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити частково, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2009 року в справі №2а-667/09 - скасувати, та прийняти нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Тернопільського обласного військового комісаріату, Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі, Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги та перерахунок пенсії - задоволити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_2 за період з 30 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський