25 жовтня 2011 р. Справа № 13690/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
при секретарі судового засідання: Курдобі Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" на постанову Господарського суду Чернівецької області від 13.01.2010 року у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" в особі структурного підрозділу "Чернівецький військовий лісгосп" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановила:
Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" в особі структурного підрозділу "Чернівецький військовий лісгосп" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.12.05р. № 0005291500/2 на суму 34080,41 грн. та № 0005301500/2 на суму 14601,26 грн. та застосування фінансових санкцій.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що згідно ч. 2 ст.14 Закону України "Про збройні сили України" № 1934-ХІІ від 06.12.1991 року лісові ресурси, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Оскільки Чернівецький військовий лісгосп (надалі ЧВЛГ) є підрозділом позивача - державного підприємства міністерства оборони України, то на ЧВЛГ поширюються норми зазначеного Закону і лісгосп не зобов'язаний вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів, у тому числі лісових, відповідно і застосування штрафних санкцій за несвоєчасне внесення збору є неправомірним. Чернівецький військовий лісгосп Івано-Франківського ЛПК є структурним підрозділом і не має статусу юридичної особи, а тому, на думку позивача, не зобов'язаний сплачувати збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
Штрафні санкції застосовано з порушенням терміну, встановленого статтею Господарського кодексу України. Позивач просив позов задоволити.
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 13.01.2010 року в задоволенні адміністративного позову -відмовлено.
Постанову суду оскаржило Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат". Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позов задоволити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з Положенням про підрозділ державного підприємства Івано-Франківський лісопромкомбінат Чернівецький військовий лісгосп, зареєстрованим рішенням виконкому Першотравневої районної Ради народних депутатів м. Чернівці № 3/1 від 12.01.1994 р., є відособленим підрозділом державного підприємства Івано-Франківський лісокомбінат, здійснює свою господарську діяльність на принципах повного госпрозрахунку та самофінансування і зобов'язаний з балансового прибутку сплачувати всі встановлені податки.
09 серпня 2005 року фахівцями ДПІ у м. Чернівці проведено документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету підрозділу державного підприємства Івано-Франківського лісокомбінату Чернівецький військовий лісгосп за період з 2003 року по 2005 рік, результати якої оформлені актом від того ж числа.
На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Чернівці прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.08.2005р. № 0005291500/0 та № 0005301500/0, які були оскаржені платником в адміністративному порядку.
Скарга була частково задоволена, а позивачу направлено нові податкові повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій від 09.12.05 року №0005291500/2 на суму 34080,41 грн. та № 0005301500/2 на суму 14601,26 грн.
Із названого вище акту перевірки вбачається, що Чернівецький військлісгосп в період з 2003 року по 2005 роки самостійно подавав до ДПІ у м. Чернівці розрахунки збору на спеціальне використання лісових ресурсів.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Однак, в порушення зазначеної вище норми закону, платник цього збору несвоєчасно сплачував вказані в його розрахунках, тобто, узгоджені суми. При цьому сплата збору здійснювалася з порушенням граничних строків від 1 до 90 календарних днів.
У відповідності до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вищезазначеного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми і податкового зобов'язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.
Підпунктом 1.1 статті 1 Закону № 2181 чітко визначено, що платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Згідно пункту 1.5 Інструкції "Про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісовго фонду" затвердженої спільним наказом №91/241/129/236/565 від 15.10.99 року Держкомітету лісового господарства, Мінфіну, Мінекономіки, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної політики, а також ДПА України (далі Інструкція) спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є платними. Порядок сплати зборів за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду регулюється розділом 6 Інструкції. Абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції встановлено, що лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду накопичувальним підсумком з початку року за встановленою формою (додаток 3), що є підставою для взяття їх на облік в органах державної податкової служби та нарахування суми збору в особовому рахунку платника.
Відповідно до пункту 7.2 Інструкції, контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою сплати до бюджетів збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду здійснюється органами державної податкової служби за місцем адміністративного розташування ділянок лісового фонду. Пунктами 8.1, 8.2 Інструкції визначено, що лісокористувачі несуть відповідальність за порушення механізму справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду згідно з чинним законодавством України. Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.
З акту перевірки вбачається, що Чернівецький військлісгосп, як лісокористувач, у порядку, встановленого пунктом 5.9 Інструкції, в період 2003 - 2005 років надавав ДШ у м. Чернівці розрахунки збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. Дана обставина підтверджує викладений в акті перевірки факт узгодження збору за спеціальне використання лісових ресурсів та несвоєчасну його сплату вказаним структурним підрозділом позивача.
Колегія суддів дійшла до висновку, що Чернівецький лісгосп, будучи постійним лісокористувачем, разом з тим і платником збору за спеціальне використання лісових ресурсів, несвоєчасно сплачував узгоджений зазначений збір.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що оскаржувані рішення ДПІ у м. Чернівці прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 13.01.2010 року по справі №2а-3/117/5027- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Олендер
В. Каралюс
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.10.2011 року