Адміністративна справа № 2-а-15802/2011
30 серпня 2011 року
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О. М. розглянувши у м. Тернополі, адміністративну справу у порядку скороченого провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду спричинену здоров'ю, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду спричинену здоров'ю. Посилаючись на те, що відповідач є інвалідом ЧАЄС 3 категорії. Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на додаткову пенсію за шкоду, завдану здоров'ю інвалідам 3-гої категорії в розмірі 25 % мінімальної пенсії по віку. Проте, відповідач здійснює перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров'ю у розмірах менших ніж встановлено ст. 51Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'язку з цим просить зобов'язати відповідача з 08.04.1996 р. провести перерахунок призначеної додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров'ю, установивши її у розмірі пенсії за віком з урахуванням вимог ст. 51, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.07.2011 р., позов в частині вимог за період з 08.04.1996 р. по 11.01.2011 р., на підставі ст. 100 КАС України, залишено без розгляду.
Представник відповідача, подав письмові заперечення на позов у встановлений ст. 183-2 КАС України.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходить до висновку, що наявні достатні підстави для прийняття рішенні про часткове задоволення позову в порядку скороченого провадження, з таких підстав.
Позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у відповідності зі ст. ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається із посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1990 р. (категорія ІІІ) НОМЕР_1 виданого Тернопільською облдержадміністрацією, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1990 р. і належить до категорії 3.
Відповідно ч. 3 ст. 65 Закону України «Про статус...»Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи»є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим законом.
Згідно ст. 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, що діяла до 01.01.2008 року, особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 цього Закону виплата додаткової пенсії здійснюються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначається, зокрема мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2008р. встановлений ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік».
Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 27.12.2007 року № 107 були внесені зміни до чинної редакції Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими керується відповідач при нарахуванні позивачу основної та додаткової пенсії.
З 01.01.2008 року виплачувалась державна та додаткова пенсія у розмірі, визначеному Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 27.12.2007 року.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст.ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, що і передбачено в самому рішенні.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач у своїх поясненнях та які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не може бути прийняте судом до уваги.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 12.01.2011 р. у відповідності до статей 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати відповідача починаючи з 12.01.2011 р. провести перерахунок та проводити виплату пенсії позивачу, відповідно до статей 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з розміру додаткової пенсії 25 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, з урахуванням проведених виплат.
За таких обставин суд вважає за необхідне, роз'яснити відповідачу обов'язок виконати постанову суду негайно в межах суми стягнення за один місяць.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 18, 69 -71, 94, 159 -163, 254 КАС України, ст. ст. 22, 64, 152 ч.2 Конституції України, ст. ст. 14, 49, 51, ст. 55, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч. 1ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", рішенням Конституційного суду України №1-рп/2008 р від 22.05.2008 р., ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду спричинену здоров'ю - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 12 січня 2011 року у відповідності до статей 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з розміру додаткової пенсії 25 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області починаючи з 12 січня 2011 року провести перерахунок пенсії та проводити виплату пенсії ОСОБА_1, відповідно до статей 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з розміру додаткової пенсії 25 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, з урахуванням проведених виплат.
Роз'яснити відповідачу Головному Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області обов'язок виконати постанову суду негайно в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова суду набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий -суддя Вийванко О. М.