Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 1-414/11
03 січня 2012 року
Шевченківський районний суд м. Львова
В складі: головуючого-судді Єзерського Р.Б.
при секретарі Матейко Ю.М.
з участю прокурора Соколенко В.В.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, -
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.141 КК України \в редакції 1960 року \; ст. 185 ч. 1 КК України \в редакції 2001 року \ , -
27 липня 2001 року приблизно о 16.00 год., підсудний ОСОБА_2, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, за попередньою змовою в групі осіб із невстановленою особою на ім'я ОСОБА_3 (кримінальна справа відносно якого виділена в окреме провадження), перебуваючи в під'їзді будинку АДРЕСА_2, відкрито викрали у потерпілої ОСОБА_3 належне їй майно, а саме: золотий ланцюжок із золотим медальйоном у вигляді підковки, загальною вартістю 300 грн., після чого з місця скоєння злочину втекли. В подальшому, підсудний ОСОБА_2 та невстановлена особа на ім'я ОСОБА_3 викрадені у ОСОБА_3 золоті вироби продали, а отримані гроші в сумі 40 грн. розділили між собою та витратили на власні потреби.
Крім цього, 26 липня 2011 року приблизно о 12.00 год., підсудний ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, повторно, перебуваючи в приміщенні Львівського міського відділення «Топольна» Західного Головного Регіонального Управління ПАТ КБ «ПриватБанк», що по вул. Мазепи, 25-А в м. Львові, таємно викрав майно, належне ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: інкасаторську сумку, всередині якої знаходилось 246 бланків кредитних не персоналізованих карток, загальною вартістю 896,67 грн., після чого з місця скоєння злочину втік, завдавши ПАТ КБ «ПриватБанк» матеріальної шкоди на вказану суму.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та пояснив, що 27.07.2001 року приблизно о 15.00-16.00 год. потерпіла ОСОБА_3 зайшла у під'їзд будинку, після чого через хвилину підсудний ОСОБА_2 разом з невстановленою особою на ім"я ОСОБА_3 зайшли слідом за нею. Потерпіла ОСОБА_3 піднімалась по сходах. Вони із ОСОБА_3 попередньо не домовлялись яким саме чином вони мають її пограбувати, у них все це вийшло автоматично. Так, вони вдвох побігли вверх по сходах за потерпілою ОСОБА_3. Коли вони із ОСОБА_3 підбігли до сходової площадки між 3-м та 4-м поверхами вказаного будинку, то потерпіла ОСОБА_3 обернулась до них, напевно хотіла пропустити їх вперед себе. В цей же час він, порівнявшись із нею, правою рукою підсудний ОСОБА_2 зірвав із її шиї золотий ланцюжок із золотим кулоном у вигляді золотої підковки. Після цього, вони із ОСОБА_3 відразу ж повернулись та швидко збігли по сходах вниз, де вибігли із будинку. Свою вину у вчиненні даного злочину він визнавав та визнає по сьогоднішній день повністю, а також в повній мірі відшкодував матеріальну шкоду, завдану даним злочином потерпілій ОСОБА_3. Даний злочин був вчинений ним вперше і про це він щиро шкодує.
Крім того, 26 липня 2011 року приблизно о 11.30 год. по вул. Мазепи в м. Львові, поблизу магазину «Сільпо» підсудний ОСОБА_2 зустрів ОСОБА_4 В ході розмови ОСОБА_4 повідомив, що бажає оформити кредитну картку у відділенні «ПриватБанку» і йому потрібно піти у відділення даного банку для цього зі своїми особистими документами. Підсудний ОСОБА_2 та ОСОБА_4 направились на вул. Мазепи, 25-А, де зайшли у приміщення ЛМВ «Топольна» «ПриватБанку». Коли вони зайшли у приміщення банківського відділення, ОСОБА_4 став у чергу до працівниці банку, котра займається оформленням кредитних карток та почав чекати своєї черги. В той час, коли вони стояли із ОСОБА_4 у черзі, підсудний ОСОБА_2 помітив, що на підлозі біля офісного столу, за яким сиділа працівниця банку, котра займається оформленням та видачею кредитних карток, знаходилась інкасаторська сумка. Побачивши дану сумку, він подумав, що у ній може знаходитись готівка банку. Через кілька хвилин дана працівниця банку піднялась зі свого робочого місця та відійшла. В цей же час підсудний ОСОБА_2, користуючись такою нагодою, коли працівниці банку не має на робочому місці, і на нього ніхто не звертає увагу, вирішив таємно викрасти інкасаторську сумку, яка лежала біля офісного столу на підлозі. Підсудний ОСОБА_2 швидко підняв з підлоги інкасаторську сумку та направився в сторону виходу із відділення банку. Вийшовши з банку підсудний ОСОБА_2 зупинився та заглянув всередину викраденої інкасаторської сумки. Всі конверти із кредитними картками він дістав із сумки і їх поклав у поліетиленовий пакет із надписом «Сільпо». За приміщенням «Ремонту взуття» на вул. Мазепи підсудний ОСОБА_2 залишив пакет із кредитними картками, сподіваючись на те, що в подальшому він прийде на це місце та забере їх зі своєї схованки. Цього ж вечора він знову направився з дому на вул. Мазепи, до «Ремонту взуття», біля якого він залишав викрадені кредитні картки. Прийшовши до своєї схованки, він не зміг знайти пакета із кредитними картками. Куди вони могли подітись він не знає. Ним було в повній мірі відшкодовано матеріальні збитки, нанесені його протиправними діями банку «ПриватБанк». У вчинених злочинах він щиро кається, визнає, що поступив необдумано, просить його суворо за це не карати.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини, його винуватість у вчинені злочину повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового слідства доказами, які зазначені в обвинувальному висновку. Фактичні обставини справи, які підтверджуються цими доказами не оспорювались в судовому засіданні ні підсудним ОСОБА_2, ні іншими учасниками судового розгляду.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочинів повністю та об'єктивно доведена, його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч.2 ст.141 КК України \в редакції 1960 року \, оскільки своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, вчинений за попереднім зговором групою осіб, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.141 КК України \в редакції 1960 року, а також його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ст. 185 ч.2 КК України, оскільки своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна /крадіжку/, повторно, тобто злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України.
Призначаючи підсудному міру покарання, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним злочину, особу підсудного, його позитивну характеристику з місця проживання, те що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, стан здоров"я дитини, що є обставинами, які пом'якшують покарання, обставин, які обтяжують покарання суд не вбачає, вважає, що міру покарання слід обрати в межах санкцій статей, за якими кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ч.2 ст.141 КК України \в редакції 1960 року \; ст. 185 ч. 1 КК України \в редакції 2001 року \ та призначити йому покарання:
за ст.141 ч.2 КК України \в редакції 1960 року - 3 (три) роки позбавлення
волі;
за ст. 185 ч. 2 КК України \в редакції 2001 року \ - 2 (два) роки позбавлення
волі.
У відповідності до ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань засудити ОСОБА_2 до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписка про невиїзд.
Речові докази по справі - повернути законному володільцеві.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя Р. Б. Єзерський