01 листопада 2011 р. Справа № 7197/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про зобов'язання перерахувати та виплатити одноразову компенсацію ,-
26 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дії відповідача по справі незаконними, зобов'язання перерахувати та виплатити йому одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, виплату якої передбачено ст.48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-12 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2009 року у справі №2а-4728/09 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1 категорії, інваліду ІІІ групи згідно Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постанова мотивована тим, що згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачається одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, яка виплачується інвалідам II групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Не погодившись із постановою її оскаржило Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Вказує на те, що при винесенні рішення судом не враховані вимоги Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМ України № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому останньою визначена конкретна сума одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю. Також відповідно до ст.95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків; КМ України затверджений механізм надання, порядок та джерела, а також розміри виплати спірної компенсації, через відповідач не вправі їх змінювати.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є особою яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом другої групи з 10 листопада 2008 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та матеріалами справи (а.с.4-5).
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам І групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Постановою КМ України № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені абсолютні розміри спірної компенсації, які є відмінними від передбачених вищевказаним Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при розрахунку спірної компенсації позивачеві застосуванню підлягає ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІ групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, помилково сформулювавши розолютивну частину щодо зобов'язання відповідача виплатити вказану компенсацію позивачу як інваліду ІІІ групи, колегія суддів визнає можливим змінити постанову, зазначивши про обов'язок відповідача нарахувати та виплатити одноразову компенсацію позивачу з одночасним визнанням неправомірними дій відповідача в частині відмови позивачу у виплаті даної компенсації з метою повного захисту прав та інтересів позивача.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 195, ч.4 ст.196, ч.1 п.2 ст. 198, ст.200, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради - задоволити частково, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2009 року у справі №2а-4728/09 - змінити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо відмови нарахувати та виплатити одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІ групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради нарахувати та виплатити одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІ групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи на користь ОСОБА_2 в розмірі 45 мінімальних заробітних плат у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з врахуванням виплачених сум.
В решті постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2009 року у справі №2а-4728/09 залишити без змін.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С. І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський