79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.10.06 Справа № 6/87-64А
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевич В. В.
Слука М. Г.
Розглянувши апеляційну скаргу ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа», смт. Ратно № 128 від 22.08.2006 р.
на постанову господарського суду Волинської області від 16.08.2006 р.
у справі № 6/87-64А
за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до ДП «Вітаут»ЗАТ «Хостіліа», смт. Ратно
про стягнення фінансових санкцій в розмірі 6 886, 52 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -явка необов'язкова -не з'явився
від відповідача (скаржника) -явка необов'язкова -не з'явився
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 р. у склад колегії було введено суддю Слуку М. Г. у зв'язку з виходом його з відпустки.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 р. розгляд справи було призначено на 24.10.2006 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Сторони не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення №№ 1687673, 1687568.
Відповідачем на адресу Львівського апеляційного господарського суду направлено телеграму від 23.10.2006 р. № 97, де він просить розглянути справу за відсутності його уповноваженого представника, а також зазначає, що підтримує заявлені вимоги.
Постановою господарського суду Волинської області від 16.08.2006 р. у справі № 6/87-64А за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа», смт. Ратно про стягнення 6 886, 52 грн. штрафних санкцій за нестворення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда у 2005 році позов задоволено.
При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», п.п. 3, 10, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, Інструкцією із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві та мотивував її тим, що хоча у 2005 році ДП «Вітаут»працевлаштувало 6 інвалідів, проте вони пропрацювали неповний робочий рік, а оскільки фактична тривалість роботи інвалідів на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді, то позивачем правомірно були нараховані штрафні санкції за не створення ще 1 робочого місця для працевлаштування інваліда.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Волинської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»і Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, зазначає, що 17.06.2005 р. підприємство направило повідомлення районному центру зайнятості населення про можливість працевлаштувати необхідну кількість інвалідів, проте у 2005 році інваліди на підприємство не направлялися через їх відсутність. Крім того, апелянт посилається на збитковість підприємства, а також на наявність робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві.
Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами, наведеними в апеляційній скарзі, просить залишити постанову місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не звертався з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та не надавав інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інваліда, а також тим, що відсутність прибутку за звітний період не може бути підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій. При цьому, позивач посилається на Постанову Верховного суду України від 18.10.2005 р. № 21/211. Також він зазначає, що відповідач повинен був виконати норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбачений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», незалежно від наявності на підприємстві робіт з підвищеною небезпекою.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить розглядати справу за відсутності його представника.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 141 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періодів повинен був становити в кількості 6 інвалідів. У списку працюючих інвалідів -штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2005 році зазначено, що ДП «Вітаут»протягом 2005 року було працевлаштовано 6 інвалідів, 2 з яких пропрацювали по 7 та 4 місяці відповідно .
За п.п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Із вищезазначеного звіту форми № 10-ПН вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 6 886, 52 грн., відповідно, відповідачу були нараховані штрафні санкції в такому ж розмірі за нестворення (непристосування) ще 1 робочого місця для працевлаштування інваліда.
На момент розгляду справи в апеляційному порядку дана заборгованість підприємством не сплачена та доказів погашення боргу суду не було представлено.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р. від відповідача вимагалося подання підтвердження Ратнівського районного центру зайнятості про отримання листа б/н від 17.06.2005 р., копія якого міститься у матеріалах справи і, яким ДП «Вітаут»нібито повідомляв центр зайнятості про можливість працевлаштування 6 чоловік, з яких 2 інвалідів. Проте, вимог даної ухвали виконано не було.
Беручи до уваги такі законодавчі норми, а також виконання відповідачем нормативу по працевлаштуванні 5 інвалідів повністю згідно з вищезгаданою Інструкцією, враховуючи те, що фактична тривалість роботи інвалідів на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді, то апеляційна інстанція, погоджуючись з місцевим господарським судом, встановила, що Фондом соціального захисту інвалідів правомірно були нараховані штрафні санкції за не створення ще 1 робочого місця для працевлаштування інваліда.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова господарського суду Волинської області прийнята з врахуванням всіх обставин справи, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
1. Постанову господарського суду Волинської області від 16.08.2006 р. у справі № 6/87-64А залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП «Вітаут»ЗАТ «Хостіліа»без задоволення;
2. Витрати по апеляційній скарзі віднести на скаржника;
3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
4. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука