ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
23.10.06 Справа № 8/669н-ад.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства «Донбасантрацит», місто Красний Луч Луганської області,
до Державної податкової інспекції у місті Красний Луч Луганської області, -
про визнання недійсними рішення та акту,
при секретарі судових засідань Герасименко Р.В.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Дрьомін О.О. -начальник юридичного відділу, - довіреність №1-1/2043 від 21.09.06 року;
від відповідача -Березніченко А.М. - головний державний податковий інспектор, - довіреність №8304/10-25 від 18.09.06 року; Яковлєв О.І. -старший державний податковий інспектор, - довіреність №9739/10-25 від 28.12.05 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсними:
рішення заступника начальника Державної податкової інспекції у місті Красний Луч Луганської області (далі -ДПІ; ДПІ у м. Красний Луч, - Відповідач) від 14.06.06 року №5919/24 -про продаж активів Державного підприємства «Донбасантрацит»(далі -ДП «ДА», - Позивач), які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків;
акту опису активів ДП «ДА»№б/н від 14.06.06 року, складеного податковим керуючим, призначеним ДПІ,- Березніченком Євгеном Миколайовичем.
Відповідно до ст.111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 19.09.06 року.
Позивач до цього засідання не прибув.
На підставі ст. 150 КАСУ розгляд справи було відкладено з 10 на 23 жовтня 2006 року -у зв'язку з неявкою позивача.
Представниками сторін у судовому засіданні заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАСУ, а тому його задоволено судом.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.
10.10.06 року, поштою, від нього на адресу суду надійшло клопотання №1-7/1293 від 09.10.06 року, в якому він просить винести ухвалу, якою зобов'язати ДПІ надати дозвіл на проведення заліку зустрічних однорідних вимог з ДП «Ровенькиантрацит».
Представники відповідача вирішення цього клопотання залишили на розсуд суду.
Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку про те, що воно не може бути задоволене у рамках цієї справи, оскільки відповідно до частини 1 ст. 51 КАСУ, позивачу надано право, до винесення судом рішення по справі, змінити підстави або предмет позову.
Як вбачається з клопотання та матеріалів справи, позивач у даному випадку ставить питання про зміну і підстав, і предмету спору, - що є неприпустимим з огляду на норму частини 1 ст. 51 КАСУ.
Спірне питання, про яке йдеться у вищезгаданому клопотанні, повинно бути предметом окремого судового розгляду, а тому не може бути розглянуте в рамках справи №8/669н-ад.
Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього за №7971/10-25 від 04.09.06 року, посилаючись на те, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ керувалася виключно чинним законодавством України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
І. 1. Як видно з довідки №501/24 від 31.07.06 року, виданої ДПІ у місті Красний Луч, Державне підприємство «Донбасантрацит» за станом на 01.06.06 року має податковий борг у сумі 42.302.308,00 грн., у тому числі пеню у сумі 902.860,00 грн.
ДП «ДА»цього факту не заперечує та не оспорює.
2. З метою погашення цього податкового боргу ДПІ у місті Красний Луч вжито низку заходів, а саме:
2.1) державним податковим інспектором ДПІ Кравчишиною Н.А. було складено акт опису №б/н від 11.09.01 року, згідно якому описано 17.353 тонни шламів по ціні 27,40 грн. за 1 тонну на суму 475.472,20 грн.
Згідно додатковій угоді №123 від 09.06.04 року до договору на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі, №8 від 27.06.04 року, - вугільна продукція марки «Шлам»у кількості 17353,0 тонни продана по ціні 6,00 грн. за 1 тонну на загальну суму 104118,00 грн.;
2.2) 05.03.04 року за №1774/24 ДП «ДА»в особі Першого заступника генерального директора ДП «ДА»Піньковського Ю.В. складено акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу, - вугілля марки АРШ у кількості 5000 тонн по ціні 210,00 грн. за 1 тонну на загальну суму 1.050.000,00 грн.
Згідно додаткової угоди до Договору на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі, від 23.03.04 року №2, - вказане майно продано за 263.720,00 грн.
2.3) 10.12.04 року податковим керуючим Березніченком Євгеном Миколайовичем, призначеним ДПІ, складено акт опису активів №20858/10 від 10.12.04 року, а саме: будівлі гуртожитку, інвентарний номер на суму 0 (Нуль) грн. 00 коп.;
Згідно договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення, майна), яка підлягає продажу на аукціоні (нотаріально не посвідчений) №б/н від 04.05.05 року цю будівлю було продано за 22457,00 грн.
3.Як вбачається з доказів, наданих позивачем (лист Луганської агропромислової товарної біржі №474 від 18.11.05 року), було описано також інше майно позивача:
комплект верстатів з 6-ти одиниць моделі 1Б240-6 та ножиці НД2316 на суму 42302,00 грн., які продано на 42302,00 грн.;
автомобіль марки ИЖ-2715 за ціною 891,00 грн. (знято з продажу);
автонавантажувач інв. №7876 вартістю 2970,00 грн. (знято з продажу);
напівпричіп ПЛ-1509А за ціною 590,00 грн., який продано за 1400,00 грн.;
породний відвал №2 шахти №5 масою 2 мільйони тонн по ціні 0,60 грн. на суму 1,2 млн. грн.; відвал реалізовано частково -у кількості 20 тис. тонн по ціні 0,60 грн. за 1 тонну на суму 12000,00 грн.
Інша частина породного відвалу у кількості 1,98 млн. тонн знята з реалізації 12.10.04 року.
Всього реалізовано майна, перерахованого вище у п. 3 цієї постанови, на суму 56593,00 грн.
Далі, згідно тому ж повідомленню Луганської агропромислової товарної біржі, каток самохідний інв. №223, причіп ПТС-9 інв. №189, причіп ПТС-9 інв. №228, круглошліфувальний верстат 3Б423 інв. №05103, верстат для шліфування кулачків розподільчого валу 3М433УН239, інв. №05050, верстат для шліфування кулачків розподільчого валу 3М433УН239, інв. №05049, та будівельні матеріали, - які знаходяться у податковій заставі ДПІ у м. Красний Луч, - на торги Луганської агропромислової товарної біржі НЕ ВИСТАВЛЯЛИСЯ.
Отже, загальна сума коштів, отриманих від продажу описаного майна становить 649.007,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду цієї справи у податковій заставі знаходиться майно позивача на суму, яка перевищує 1.188.000,00 грн. (вартість залишку описаного, але не реалізованого породного відвалу) та вартість вищезгаданого майна позивача, яке з невідомих причин НЕ ВИСТАВЛЯЛОСЯ на торги на Луганській агропромисловій товарній біржі і сума вартості якого сторонами по спору документально не підтверджена.
Представниками відповідача з цього приводу не надано жодних пояснень.
Звідси виходить, що посилання позивача на те, що відповідач, не реалізувавши майно, яке перебуває у податковій заставі та є описаним, знову склав акт опису майна позивача з метою його наступної реалізації в рахунок погашення податкового боргу, - є документально та фактично обґрунтованими.
ІІ. 1. Заступником начальника ДПІ у місті Красний Луч Симоненко В.І. 14.06.06 року винесено рішення № 5919/24 - про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення боргу платника податків, - Державного підприємства «Донбасантрацит».
Вказане рішення ДП «ДА»отримано 22.06.06 року, вх. №896.
2.На його виконання 14.06.06 року податковим керуючим ДПІ у м. Красний Луч Березніченком Євгеном Миколайовичем складено акт №5902/24, згідно якому описано дебіторську заборгованість Державного підприємства «Ровенькиантрацит»- на користь ДП «ДА»у сумі 6.389.787,23 грн.
Цей акт отримано ДП «ДА»22.06.06 року, вх. 895.
2.1.Його дослідження судом показало, що акт складено одноособово податковим керуючим Березніченком Є.М.
ІІІ. Позивач вважає, що як рішення від 14.06.06 року №5919/24, так і акт опису активів №5902/24 від 14.06.06 року - є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки вони суперечать чинному законодавству України та порушують його охоронювані законом права та інтереси.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
ІУ.1. Позивачем доведено суду факт того, що відповідач, маючи у своєму розпорядження майно позивача, яке підлягає реалізації з метою погашення його податкового боргу, - не вжив заходів до продажу:
1,980 млн. тонн породного відвалу №2 шахти №5 загальною вартість 1,188 млн. грн.,
а також катка самохідного інв. №223, причіпа ПТС-9 інв. №189, причіпа ПТС-9 інв. №228, круглошліфувального верстата 3Б423 інв. №05103, верстата для шліфування кулачків розподільчого валу 3М433УН239, інв. №05050, верстата для шліфування кулачків розподільчого валу 3М433УН239, інв. №05049, та будівельних матеріалів, - які знаходяться у податковій заставі ДПІ у м. Красний Луч, але на торги Луганської агропромислової товарної біржі НЕ ВИСТАВЛЯЛИСЯ.
2. Що стосується правомірності дій ДПІ у м. Красний Луч при винесенні рішення №5919/24 від 14.06.06 року -про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків, а також акту опису активів №2902/24 від 14.06.06 року, - то суд виходить з наступного.
2.1.Згідно пункту 1.7 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -ЗУ №2181-ІІІ), -
активи платника податків -кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
2.2.Як сказано у пункті 7.4 ст. 7 ЗУ №2181-ІІІ, на який заступник начальника ДПІ послався при винесенні спірного рішення,
у разі, коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сум заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі право на отримання доходу за ними.
Тобто у Законі №2181-ІІІ міститься ПРЯМИЙ ПРИПИС: право на стягнення заборгованості інших осіб перед платником податків, ПОВИННО БУТИ ПЕРЕВЕДЕНО НА ОРГАН СТЯГНЕННЯ, - тобто, у даному випадку, на ДПІ у м. Красний Луч.
Відповідачем по справі цю вимогу Закону №2181-ІІІ не виконано, чого не заперечують у судовому засіданні його представники.
2.3.Відповідачу у даному випадку належало керуватися вимогами наступних статтей Цивільного кодексу України (далі -ЦК):
частиною 1 статті 509 ЦК, в якій сказано:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;
статтею 512, в якій сказано:
кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1)передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
статтею 513, у частині 1 якої сказано:
правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору;
статтею 514, згідно якій:
до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
2.4.Оскільки відповідачем по справі вимоги всіх вищеперелічених статтей ЦК порушено, то суд при вирішенні спору, далі, керується вимогами наступних статтей ЦК:
частиною 1 статті 202, в якій сказано:
правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;
частинами 1-4 статті 203, в яких говориться:
зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
2.5.В ході розгляду цього спору суд дійшов висновку про те, що відповідачем вищенаведені вимоги Цивільного кодексу України не дотримані, а тому, суд, далі, керується вимогами частини 1 ст. 215 ЦК, згідно якій:
підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, доводи, наведені у розділах І-ІІ та пунктах 2.2-2.4 розділу ІУ цієї постанови, свідчать про те, що спірне рішення №5919/24 від 14.06.06 року винесено з порушенням чинного цивільного та податкового законодавства України, а тому не може вважатися та залишатися чинним.
У.При вирішенні питання щодо правомірності та законності акту опису активів №5902/24 від 14.06.06 року, складеного податковим керуючим Березніченком Є.М., то суд виходить з наступного.
1.Позивачем належним чином доведено суду те, що спірне рішення заступника ДПІ у місті Красний Луч Симоненко В.І. №5919/24 від 14.06.06 року прийняте з порушенням чинного цивільного та податкового законодавства України, тобто є незаконним і підлягає визнанню нечинним, а тому акт опису активів ДП «ДА», складений на його підставі, також не може вважатися законним та підлягає визнанню нечинним.
2.Суд не погоджується з доводами позивача стосовно того, що відповідачем при складенні акту опису активів №5902/24 від 14.06.06 року, порушено вимоги підпункту 9.4.2 п. 9.4. ст. 9 ЗУ №2181-ІІІ, оскільки:
2.1.Підпункт 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 цього Закону не містить таких підстав для арешту активів, як несвоєчасна сплата податкового боргу державним підприємством;
2.2.Податковим керуючим ДПІ Березніченком Є.М. складено акт ОПИСУ, а не АРЕШТУ активів ДП «ДА», - при цьому акт не містить посилання на підпункт 9.4.2 п. 9.4 ст. 9 ЗУ №2181-ІІІ (він взагалі не містить посилання на конкретну статтю названого Закону).
3.Суд вважає, що ДПІ у даному випадку належало керуватися:
3.1.Пунктом 11.1 ст. 11 ЗУ №2181-ІІІ, в якому сказано:
у разі, коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
У разі, коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі, коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний термін з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
3.2.Якщо платник податків належить до підприємств, які не підлягають приватизації, ДПІ належить керуватися пунктом 11.2 ст. 11 того з ж Закону.
3.3.Крім того, ДПІ належало керуватися також пунктом 1.2. ст. 1, статтями 2,3,7-10 Закону України від 23.06.05 року №2711-ІУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», попередньо належним чином перевіривши наявність підстав для його застосування.
УІ. Вищевикладене дало суду підстави дійти висновку про те, що посадовими особами ДПІ порушено вимоги наступних статей Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»:
статті 3, в якій сказано, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади (...);
статті 13, в якій сказано:
посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів..., забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права;
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що позивачем належним чином доведена законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, - вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 ст.94 КАС України судові витрати, понесені Позивачем, підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету.
На підставі викладеного, ст.ст. 1, 7 Закону України від 25.06.91 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»; частини 3 ст.27 Бюджетного кодексу України; підпункту 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 158-163 та ст. 167 КАС України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати нечинним рішення №5919/24 від 14.06.06 року Державної податкової інспекції у місті Красний Луч Луганської області - про продаж активів Державного підприємства «Донбасантрацит», ідентифікаційний код 32446546, місцезнаходження: місто Красний Луч, вул. Косиора, 10 Луганської області, - які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків.
3.Визнати нечинним акт Державної податкової інспекції у місті Красний Луч Луганської області №5902/24 від 14.06.06 року опису активів Державного підприємства «Донбасантрацит», ідентифікаційний код 32446546, місцезнаходження: місто Красний Луч, вул. Красний Луч Луганської області, - на суму 6.389.787 (шість мільйонів триста вісімдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 23 коп.
4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донбасантрацит», ідентифікаційний код 32446546, місцезнаходження: місто Красний Луч, вул. Косиора, 10 Луганської області, п/р 2600730120636 в АК «Промінвестбанку»міста Красний Луч, МФО 304375, - витрати по сплаті державного мита у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
У судовому засіданні 23.10.06 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 24.10.2006 року.
Суддя А.П.Середа