27 жовтня 2006 р. Справа № 5/374-А
За позовом: Асоціації «Закарпатліс» м.Ужгород
До відповідача: Ужгородська міська Рада м.Ужгород
За участі 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог:
ТОВ «Закарпатліс» м.Ужгород
Про визнання частково нечинним Рішення Ужгородської міської ради 31 сесії 3 скликання від 29.03.2001р.
Заступник Голови господарського суду
Суддя О.С.Йосипчук
за участю представників сторін:
позивача: Капраля А.Б. - представник
відповідача: представник не з'явився
3-ї особи Логойда В.М. -представник
Розглянувши матеріали справи за позовом
Асоціації «Закарпатліс» м.Ужгород до Ужгородської міської Ради м.Ужгород про визнання частково нечинним Рішення Ужгородської міської ради 31 сесії 3 скликання від 29.03.2001р.
Позивачем заявлена вимога про визнання недійсним (нечинним) пункту ІІІ Рішення ХХХІ сесії ІІІ скликання Ужгородської міської Ради від 29.03.01 р.
В обгрунтування позовних вимог посилається на відсутність клопотання позивача або рішення суду щодо вилучення з користування позивача частини земельної ділянки площею 0,51 га по вул.Собранецькій 60 у м.Ужгороді, а відтак, на відсутність встановлених ст.27 ЗК України 1992 р. підстав для віднесення вказаної частини земельної ділянки до земель загального користування.
Відповідач (суб'єкт владних повноважень) заперечень проти адміністративного позову не надіслав, про долучення до матеріалів справи доказів законності спірного рішення не клопотав, представника у судове засідання не направив і про наявність поважних причин неявки представника у судове засідання суд не проінформував, хоча був своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.
Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом відхиляється як безпідставне, в силу того, що по-перше, відповідачем по справі є міська Рада, а не виконком, а по-друге, зазначене клопотання не містить поважної причини неявки представника відповідача в судове засідання.
Тому, зважаючи на викладене вище, та з огляду на приписи ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши
подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,
Суд задовольняє позов, виходячи з наступного:
Судовим розглядом справи встановлено що на підставі розпорядження Голови Ужгородської міської Ради №20 від 18.07.94 р. позивачу було виділено у постійне користування земельну ділянку площею 1,63 га по вул.Собранецькій 60 у м.Ужгороді під інженерно-лабораторний комплекс з видачею Державного акту на право постійного користування землею. Зазначений Державний акт (серія ЗК №015-00024) було оформлено 12.08.94 р. і зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №19.
Рішенням відповідача (пункт ІІІ рішення ХХХІ сесії ІІІ скликання), на визнанні нечинним якого наполягає позивач, 29.03.01р. частина вказаної ділянки площею 0,51 га була вилучена від позивача шляхом віднесення до земель загального користування міста Ужгорода у зв'язку із створенням на ній землекористувачем пам'ятки садо-паркового мистецтва. При цьому подальший догляд за пам'яткою і фінансування її утримання були покладені спірним рішенням на третю особу.
Як вбачається з матеріалів справи та випливає з пояснень представників позивача і третьої особи у судовому засіданні, ні позивачем, ні третьою особою не заявлялося клопотання відповідачу щодо вилучення частини ділянки 0,51 га з постійного землекористування.
Згідно з поданими доказами, ЗАТ «Закарпатліс» було заявлено лише клопотання про надання вказаній частині ділянки статусу пам'ятки садо-паркового мистецтва (рокарію) з метою подальшого розгляду питання про отримання землекористувачем пільги по сплаті земельного податку.
Тобто звернення на підставі якого було прийняте оспорене рішення не містило вимоги про припинення права користування частиною земельної ділянки.
Окрім того, лист ЗАТ «Закарпатліс» не міг слугувати підставою для вилучення земельної дідянки і тому, що землекористувачем згідно Державного акту є не ЗАТ «Закарпатліс», а асоціація «Закарпатліс» -позивач у справі.
Тому, оскільки у інший встановлений законодавством спосіб (внаслідок набрання чинності рішення суду) вилучення частини ділянки від позивача і віднесення її до земель загального користування також не приймалося, суд констатує порушення відповідачем ст.27 ЗК України (в редакції 1992 р., який діяв на час прийняття спірного рішення) при винесенні оскарженого позивачем акту органу місцевого самоврядування.
Позивач стверджує (і це твердження не спростоване відповідачем), що текст спірного рішення офіційно не надсилався і йому про нього відомо не було, оскільки клопотання про надання вказаній частині ділянки статусу пам'ятки садо-паркового мистецтва (рокарію) заявлялося не ним, а третьою особою.
Про наявність спірного рішення стало відомо від представників третьої особи на початку березня 2006 р. під час узгодження спільної заяви від 07.03.06 р. позивача і всіх співвласників нерухомості за вказаною адресою (в т.ч. третьої особи) до відповідача щодо затвердження проекту розподілу ділянки між співвласниками нерухомості. У підтвердження цього позивачем також зазначено, що відповідач ніколи не виступав з ініціативою внесення змін до Державного акту на право постійного користування землею позивача (щодо зменшення площі землекористування на 0,51 га), не ставив питання про погодження нових меж землекористування (з урахуванням вилученої частини ділянки) чи про безпідставність користування позивачем вказаною частиною земельної ділянки після прийняття спірного рішення тощо.
Строк позовної давності до даних відносин не застосовується у зв'язку з відсутністю відповідної заяви відповідача, а також в силу вимог п.6 Прикінцевих та перехідних положень, ст.9 та п.4 ч.1 ст.268 ЦК України 2003 р., ч.3 ст.99 КАС України.
Спірне рішення порушує права позивача як землекористувача і права третьої особи, оскільки недобудовані та/або невведені в експлуатацію будівлі та споруди, розташовані на вказаній частині ділянки, внесені до статутного фонду третьої особи у 1994 р. (отже в силу ст.30 ЗК України 1992 р., ст.120 ЗК України 2001 р. вона має право на отримання у користування на правах оренди відповідної земельної ділянки).
А у зв'язку з тим, що щодо зазначеної частини земельної ділянки відповідачем прийнято спірне рішення про її вилучення, третя особа позбавлена можливості завершення будівництва та введення в експлуатацію будівель і дворових споруд, завершення оформлення на них своїх прав власності (а отже і здійснення всіх прав власника щодо них), яке законом не допускається без наявності правоустановлюючих документів на землю. Таким чином, прийняттям спірного рішення відповідачем, зокрема, порушено ст.6, 13, 19 Конституції України, ст.2, 4, 25, 26, 52, 55 Закону України «Про власність»№697-ХІІ від 07.02.91 р. та ст.1 Протокола №1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.97 р.), згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
На підставі ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень, рішення якого оскаржується, повинен довести відповідність такого рішення вимогам закону (тобто законом встановлена презумпція неправомірності оскаржуваного рішення), однак зазначений обов'язок відповідачем не виконано і доказів на підтвердження факту дотримання вимог чинного законодавства суду не надано.
На підставі наведеного та керуючись , ст.ст. 2, 7 -12, 70, 86, 94, 157, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України
1. Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним (недійсним) у повному обсязі пункт ІІІ рішення ХХХІ сесії ІІІ скликання Ужгородської міської Ради від 29.03.01 р., яким частину земельної ділянки позивача площею 0,51 га по вул.Собранецькій 60 у м.Ужгороді віднесено до земель загального користування.
2. Постанова набуває законної сили в строки і порядку, передбаченому ст.254 КАС України.
3. Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя О.С.Йосипчук