Справа: № 2-а-495/11 Головуючий у 1-й інстанції: Чех Н.А.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"30" листопада 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2011 року, -
ОСОБА_3 24.01.2011 року звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату недоплаченої додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 24.07.2010 року.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС та відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на додаткову пенсію у розмірах, встановлених законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Разом із тим, при нарахуванні позивачу щомісячної пенсії відповідачем, в порушення вимог законодавства, не правомірно нараховувалася додаткова пенсії позивача в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі, який передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами постанови Уряду.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На думку колегії суддів, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розмірі пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Отже, при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначався мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Романчук
Судді: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест