Справа: № 2-а-2302/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кантур А.М.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
"30" листопада 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Романчук О.М.;
суддів: Пилипенко О.Є.; Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, -
В лютому 2011 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобов'язання перерахувати та виплатити недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с. 1).
Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2011 року позов задоволено частково (а.с. 7).
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду або закрити провадження у справі (а.с. 10-11).
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова суду -скасуванню, з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги слід задовольнити повністю, з наступних підстав.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до положень ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. 2 категорії, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області.
З огляду на таке, колегія суддів вважає за доцільне відмітити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Всупереч ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказана щорічна допомога на оздоровлення виплачувалася в розмірах і порядку, визначеному відповідно до Постанови КМ України, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як нормативний акт вищої юридичної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Натомість, суд першої інстанції припустився помилки та зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення, як особі віднесеній до другої категорії, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат з 16 серпня 2010 року по 16 лютого 2011 року, а позов у частині стягнення вищезазначених коштів за період з 01 січня 2010 року по 15 серпня 2010 року залишив без розгляду.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачена щорічна допомога на оздоровлення, а тому така допомога має стягуватися за відповідний рік, а не за 6 місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за захистом своїх порушених прав та свобод звернувся в лютому 2011 року, таким чином щорічна допомога на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат має бути стягнена з відповідача за 2010 рік.
З огляду на таке, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а тому така постанова має бути скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 159, 160, 163, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області -задовольнити частково.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2011 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області в частині недонарахування та недоплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_2, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2010 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених виплат.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.М. Романчук
Судді: О.Є. Пилипенко
С.Б. Шелест