Справа: № 2-а-2778/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кісілевич П.І.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
"30" листопада 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Пилипенко О.Є.,
Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області на постанову Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області про перерахунок пенсії,
Постановою Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2011 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії та зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача відповідно до ст. ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», доплати до пенсії відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 18.09.2010 року.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в УПФУ у м. Буча Київської області, одержуючи пенсію за віком.
При цьому, після призначення пенсії позивач продовжував працювати.
Так, у 2010 році відповідачем було зроблено перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік в розмірі 1197,91 грн.
Позивач звернувся до Управління із заявою, в якій просив здійснити перерахунок призначеної пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік в розмірі 1650,43 грн.
Листом від 22.01.2011 року за № 3304/Ш-3 відповідач відмовив позивачу у такому перерахунку.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії за віком згідно ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»із застосування показника середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки за 2009 рік.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»та змінено порядок здійснення перерахунку пенсії.
Згідно внесених змін, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»передбачала, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 40 вказаного Закону у редакції від 28 грудня 2007 року, за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.
Згідно п.п. 3 п. 11 постанови КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року (далі -постанова КМ України № 530 від 28 травня 2008 року) у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону.
Таким чином, Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»у редакції від 28 грудня 2007 року та постанова КМ України № 530 від 28 травня 2008 року передбачали, що при перерахунку пенсії враховувалися наступні показники: 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі; аробітна плата (доход), з якого була обчислена пенсія або за бажанням пенсіонера заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону (зокрема абз. 3 ч. 1 ст. 40); показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»зміни, були визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно п. 5 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, зміни, внесені до ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»втратили чинність 22 травня 2008 року.
Відповідно, з 22 травня 2008 року відновлено дію ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»у редакції, що існувала до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Прийняття нормативно-правового акту про відновлення дії норми закону, яка існувала до внесення до неї змін, що в подальшому були визнані неконституційними, -не вимагається.
Положення ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»у редакції, що були відновлені з 22 травня 2008 року, передбачають, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Отже, згідно чинного на даний час пенсійного законодавства при перерахунку пенсії враховується наступне: перебування на роботі протягом 2 років після призначення (попереднього перерахунку) пенсії; заробітна плата (доход), з якого була обчислена пенсія або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону (зокрема абз. 3 ч. 1 ст. 40 вже не існує).
Разом із тим, у ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»у відновленій редакції не передбачено застосування під час перерахунку пенсії ні показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії (який був передбачений Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»у редакції від 28 грудня 2007 року та постанова КМ України № 530 від 28 травня 2008 року), ні показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (який враховується при визначенні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії згідно ч. 2 ст. 40 вищевказаного Закону).
Також слід звернути увагу на те, що в ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»у відновленій редакції у формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії зазначено, що показник Зс -це середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
На вказаний показник є посилання лише у формулі, передбаченій для визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії. Посилання на нього у статті, яка передбачає порядок та підстави перерахунку пенсії, -відсутні.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що показник «середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії»застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунку пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для перерахунку пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік (1650,43 гривень).
Судом першої інстанції наведене до уваги взято не було, а тому він помилково дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.
Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням (а.с.1) та відноситься до 4 категорії постраждалих внаслідок ЧАЕС. Крім цього, позивач має статус дитини війни.
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесених до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, відповідно до Постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року, відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.51 зазначеного Закону.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, вказана соціальна допомога виплачувалась позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року.
Враховуючи, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, а тому відповідач неправомірно виплачував соціальну допомогу в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на доплату до пенсії відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу недоплаченої суми додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України, з 18.09.2010 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення питання, тому постанова Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2011 року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області - задовольнити частково.
Постанову Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2011 року -скасувати в частині визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_3 пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки за 2007 рік та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 із застосуванням показника середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії відповідно до вимог ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині постанову Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 11 траня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: О.М. Романчук
Судді: О.Є. Пилипенко
С.Б. Шелест