Справа: № 2а-18336/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
"07" грудня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,
за участю секретаря: Прищепчука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Еден»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними рішень про відмову в прийнятті податкових декларацій, зобов'язання вчинити пені дії,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Еден», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва в якому, з урахуванням уточнень просив суд зобов'язати відповідача визнати як податкову звітність та внести до ІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2011 року позов задоволено частково:
- Визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо не визнання податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФК Еден»за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року; декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року та за півріччя 2010 року;
- зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва визнати податкову декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФК Еден»за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року; декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року та за півріччя 2010 року.
Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Заслухавши суддю -доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем до Державної податкової інспекції були направлені податкові декларації з податку на додану вартість разом із додатками за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року; декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року та за півріччя 2010 року.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва рішеннями, викладеними у листах, не визнала вищезазначені подані декларації як податкові звіти, оскільки вони не відповідають вимогам діючого законодавства:
- листом від 12.05.2010 року №11881 повідомлено позивача, що декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року не визнана як податкова звітність, з огляду на те, що згідно заповнених даних у декларації підприємства в шапці декларації повинно бути зазначене повне найменування підприємства (а.с. 8);
- листами від 12.05.2010 року №11965/10/28-011 (а.с. 9), від 03.08.2011 року №20181/10/28-011(а.с. 14) повідомлено позивача, що податкові декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року та півріччя 2010 року не визнані як податкова звітність, з огляду на те, що в полі 5 декларації повинно бути зазначено правдиву інформацію щодо місцезнаходження платника податку, тобто підприємство повинно знаходитися за вказаною адресою;
- листом від 21.07.2010 року №19211/10/28-011 (а.с. 12) повідомлено позивача, що декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року не визнана як податкова звітність, з огляду на те, що товариством не заповнено 3 рядок декларації з податку на додану вартість при заповнених рядках 8.1 та 16.1;
- листом від 21.08.2010 року №22492/10/2804 (а.с. 16), від 30.09.2010 року №27676/10/28-011 (а.с. 18), від 14.10.2010 року №28868/10/28-011 (а.с. 19) повідомлено позивача, що декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року не визнані як податкова звітність з огляду на те, що декларації подані без заповнення або прокреслення всіх рядків декларації;
Також судом першої інстанції встановлено, декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року не визнані як податкова звітність з огляду на те, що згідно заповнених даних у декларації підприємства в шапці декларації повинно бути зазначене повне найменування підприємства.
Зазначеними вище листами відповідач також запропонував позивачу подати нові декларації, оформлені належним чином відповідно до вимог діючого законодавства.
Листами -повідомленнями від 09.07.2010 року №17800/10/15 -411 (а.с. 11), 02.08.2010 року №20024/10/15 -44 (а.с. 13), від 27.09.2010 року №27491/70/1541 (а.с. 17) ДПІ у Дніпровському районі м. Києва повідомила позивача про те, що товариством фактично не подані декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2010 року.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для невизнання податкової декларації, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податку.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 5 пп. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідно до п. 1.20. ст. 1 зазначеного Закону, апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.
Таким чином, письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію у розумінні пп. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є формою рішення органу державної податкової служби, яке може бути оскаржене в адміністративному порядку до вищого контролюючого органу та в судовому порядку.
Як вбачається з листів про невизнання податкових декларацій, підставою невизнання податкових декларацій податковою звітністю стали порушення положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №166 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за №702/10982) та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. №143 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за №271/7592).
Так, пп. 4.3. та пп. 4.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість визначено, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк. Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. №143 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за №271/7592) у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.
Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).
Відповідно до п. 1.7. зазначеного Порядку декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється.
У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.
Колегія суддів вважає, що декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року; декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року та за півріччя 2010 року підписані уповноваженою особою позивача, скріплені печаткою та місять інші обов'язкові реквізити.
Зазначені декларації забезпечують вільне читання тексту, в них відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в них немає тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. Декларації мають заповненими (або прокресленими) всі рядки.
Також колегія суддів вважає, що зазначення скороченої назви товариства у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року не свідчить про відсутність такого обов'язкового реквізиту податкової декларації як найменування юридичної особи, оскільки це не передбачено Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства.
Що стосується податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року та півріччя 2010 року, які не визнанні як податкова звітність з підстав зазначення невірної адреси товариства, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 132) та статуту позивача (а.с. 133), у період І кварталу 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Еден»мало юридичну адресу -02099, м. Київ, вул. Машиністівська, буд. 5а, яка зазначена в декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року, а під час подання декларації за півріччя 2010 року -02160, м. Київ, Харківське шосе, 8а, яка була зазначена в даній декларації.
Таким чином, колегія суддів вважає, що подані ТОВ «ВКФ Еден»податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року; декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року та за півріччя 2010 року заповнені відповідно до вимог чинного законодавства, тому органом державної податкової служби безпідставно невизнано їх податковою звітністю, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 12.12.2011 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.П. Борисюк
Суддя: Я.М. Собків