Справа: № 2а-10835/11/1003 Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко О.В.
Суддя-доповідач: Міщук М.С.
Іменем України
"30" листопада 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Міщука М.С.
суддів: Кучми А.Ю., Гром Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про визнання дій протиправним та зобов'язання перерахувати пенсію,
Постановою суду першої інстанції від 25.02.2011 року позов задоволено. Суд визнав неправомірними дії відповідачів та зобов'язав провести позивачу перерахунок та виплату недоотриманих коштів в розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.03.2010 року.
На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і винести нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що виплати здійснювалися правомірно відповідно до вимог постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером та проживає в населеному пункті, який віднесений до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до переліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106, і має статус особи постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕЄ 2-ї категорії.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Всупереч зазначеним нормам Закону позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст.10 ЗУ «Про оплату праці»).
Таким чином, позивач має право на щомісячне отримання компенсаційних виплат відповідно до ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальне поняття пенсії визначено ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Вказана позиція суду є аналогічною правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній ухвалі від 15.02.11р.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2011 року -без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді: