Справа: № 2-а-1792/11 Головуючий у 1-й інстанції: Букіна О.М.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"01" грудня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,
при секретарі Киричуку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління внутрішніх військ МВС України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2011 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління внутрішніх військ МВС України про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за речове майно, -
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2011 р. позовні вимоги задоволено повністю.
Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що право на виплату компенсації за неотримане речове майно передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», порядок виплати грошової компенсації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, якою затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час. Дія частини 2 статті 9-1 зазначеного Закону, якою передбачено виплату компенсації за неотримане речове майно, на момент звільнення позивача зі служби була чинною, а тому підлягала виконанню.
З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у Головному управлінні внутрішніх військ МВС України та перебував на речовому забезпеченні у військовій частині № 3066 управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України.
Наказом командувача ВВ МВС України від 13 грудня 2010 року № 131 о/с позивача звільнено у відставку Збройних Сил України за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу.
Проте, станом на день розгляду спору судом першої інстанції компенсацію замість належних предметів речового майна позивачу не виплачено.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року № 2011.
Приписами ч. 2 ст. 9 цього Закону було передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Проте, дію наведеної законодавчої норми згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ, який набрав чинності 11.03.2000 року, призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 3 листопада 2006 року №328-V статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»викладено у новій редакції, а також доповнено Закон статтею 9-1, якою передбачено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 20 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1444, офіцерам, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється (з дати виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію. Дія цього пункту поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після перших трьох років служби за умови подального продовження ними контракту.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року №489-V дію п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»також було зупинено, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року даний пункт виключено взагалі.
Водночас, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дія норми, що передбачала можливість виплати військовослужбовцям грошової компенсації за неотримане речове майно, була відновлена з моменту прийняття Рішення Конституційним судом України, тобто з 22 травня 2008 року, а тому позивач вправі претендувати на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що право позивача на отримання ним компенсації за неотримане речове майно виникло на момент його звільнення зі служби та на час дії частини 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому судом зроблено правильний висновок про задоволення позовних вимог та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління внутрішніх військ МВС України -залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2011 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 06.12.2011.