Справа: № 2-а-1396/11 Головуючий у 1-й інстанції: Тітов М.Б.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
"09" грудня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області на постанову Богуславського районного суду Київської області від 07 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії,
У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії територіального управління Пенсійного фонду України, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії, встановивши її розмір на рівні 75% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати провести перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 22 вересня 2009 року по даний час.
Постановою Богуславського районного суду Київської області від 07 лютого 2011 року позов задоволений частково, визнанні дії територіального управління Пенсійного фонду України щодо виплати основної та додаткової пенсії в розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, зобов'язано здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.04.2010 року з послідуючим перерахунком, та доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 квітня 2010 року з послідуючим їх перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.
З доповіді судді -доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін -не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції в резолютивній частині змінити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС. Також позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та непрацюючим пенсіонером, який отримує щомісячну доплату до пенсії.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІ групи -у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, та на отримання підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що вірно встановлено судом першої інстанції.
Положення ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» містять пряму вказівку, що під час визначення розміру таких пенсій за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком, а під час визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»береться мінімальна заробітна плата.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст.ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачував позивачу пенсії та додаткову пенсію у меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст.ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог -законним і обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України , та є пріоритетним у застосуванні.
Крім того, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку пенсії та додаткової пенсії розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про зобов'язання відповідача проводити в подальшому позивачу виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та підвищення до пенсії, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Крім того, як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправними дії та зобов'язати провести перерахунок та виплату додаткової пенсії по дату винесення рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 01 квітня 2010 року.
В іншій частині доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, тому скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції зміні шляхом виключення з резолютивною частини оскаржуваної постанови вказівку про послідуючий перерахунок пенсії у відповідності до змін діючого законодавства, в інший частині без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 201, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області задовольнити частково.
Змінити постанову Богуславського районного суду Київської області від 07 лютого 2011 року шляхом виключення з четвертого та п'ятого абзацу резолютивної частини постанови вказівку про послідуючий перерахунок пенсії у відповідності до змін діючого законодавства.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.П. Борисюк
Суддя: Я.М. Собків