Справа: № 2а-2449/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
"08" грудня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,
при секретарі Наталюк Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Форум-ДС»до Державної податкової інспекції в Святошинському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ЗАТ «Форум-ДС»(далі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва (далі -Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002012310/0 від 03.12.2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 квітня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у позові відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Відповідачем за період з 27.08.2010 року по 30.08.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку Позивача з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року, про що було складено акт №163/23-50/31777631 від 30.08.2010 року, в ході якої встановлено порушення п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження цього зобов'язання на суму 288 506 грн., оскільки перевіркою встановлено факт неподання або визнання податкових декларації з ПДВ у квітні, травні 2010 року контрагентами ЗАТ «Форум-ДС», що свідчить про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні контрагентами фінансово-господарських операцій.
За результатами перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002012310/1 від 03.12.2010 року, яким визначено зобов'язання по ПДВ на суму 288 506 грн. за основним платежем та 126 420.70 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
18.03.2010 року між ТОВ «Технобудкомунікації»(підрядник) та ЗАТ «Форум-ДС»(замовник) було укладено договір підряду №43-18/03, за умовами якого підрядник зобов»язався на власний ризик, власними силами та матеріалами замовника за завданнями замовника провести комплекс підрядних робіт. Договірна ціна є приблизною та складає 780 000 грн., в т.ч. ПДВ 130 000 грн. Крім того, сторонами було підписано Додаток №1, який визначає технічні умови, найменування робіт та кількість, а також було погоджено договірну ціну та локальний кошторис.
Згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт (Форма №КБ-3) підрядником виконано робіт на суму 780 000 грн.
Факт виконання підрядних робіт підтверджується копією акту приймання виконаних підрядних робіт № 15/04 (Форма №«КБ-2в) за квітень 2010 року.
30.04.2010 року ТОВ «Технобудкомунікації»Позивачу було виписано податкову накладну №755, у якій зазначалася вартість поставки на суму 780 000 грн. та сума ПДВ, що складає 130 000 грн.
Також 09.04.2010 року між ТОВ «Будівельна компанія «МІГ»(підрядник) та Позивачем (замовник) укладено договір підряду №48-09/04, згідно якого підрядник зобов'язався на власний ризик, власними силами та матеріалами замовника, за завданням замовника провести комплекс підрядних робіт. Договірна ціна є приблизною та складає 1 069 938,40 грн., в т.ч. ПДВ 178 323,07 грн.
За травень 2010 року підрядником було виконано робіт на загальну суму 1 069 938,40 грн.
Факт виконання підрядних робіт підтверджується копіями довідок про вартість виконаних підрядних робіт, а також копіями актів приймання виконаних підрядних робіт №8 та №9 (Форма №КБ-2в) за травень 2010 року.
31.05.2010 року ТзОВ «БК «МІГ»виписало Позивачу податкову накладну №4618 на суму ПДВ 56 419,60грн. та податкову накладну №4619 на суму ПДВ 121 903,47грн.
Позивачем зазначені податкові накладні були включено до податкових декларацій з ПДВ та сформовано податковий кредит.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо завищення Позивачем податкового кредиту та, відповідно, заниження податкового зобов'язання з наступних підстав.
Згідно п.2.7.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон) зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Відповідно до підпункту 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи. нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до підпункту 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв»язку з прибанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, Позивач мав право на підставі отриманих податкових накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту.
Згідно положень п.7.2.6 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно до пп.7.7.1 ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
Таким чином, Закон передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту - наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової декларації.
Нормами ч.ч.2 та 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції
Факт поставки (товарів, послуг) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів підряду, довідками про вартість та актами приймання виконаних підрядних робіт встановленої форми, локальним кошторисом, технічними умовами.
Факт здійснення оплати за виконані підрядні роботи встановлено матеріалами перевірки, а у вартість підрядних робіт була включена сума ПДВ.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів виключення ТОВ «Технобудкомунікації»та ТОВ «БК «МІГ»з Єдиного державного реєстру на момент укладення договорів чи їх виконання, також не надано доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ.
Таким чином, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем було правомірно включено виписані йому ТОВ «Технобудкомунікації»та ТОВ «БК «МІГ»податкові накладні до податкових декларацій при формування податкового кредиту за квітень та травень 2010 року, оскільки у податкового органу не було підстав для неврахування сум податкового кредиту сформованого позивачем по податковим накладним, виписаним ТОВ «Технобудкомунікації»та ТОВ «БК «МІГ».
Крім цього, податковим органом була проведена документальна перевірка на основі поданих Позивачем податкових декларацій, первинні документи (договори, акти виконаних робіт тощо) Відповідачем не витребовувались під час перевірки та не досліджувались, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом зроблено передчасні висновки про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді