Справа № 11- 321 2011 року
Категорія ст. 121 ч. 1 КК України ТЗГоловуючий у 1-й інстанції. Кравець С.В.
Доповідач: Кожевніков О.В.
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Кожевнікова О.В.
Суддів Томилка В.П., Гонтар А.А.
за участю прокурора Гринь Н.Г.
засудженого ОСОБА_2
2011 року квітня місяця 21 дня, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець м. Карлівка Полтавської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, судимий 5 квітня 2007 року Карлівським районним судом за ст. 122 ч. 1 КК України на 1 рік виправних робіт з відрахуванням 10 % заробітку,
засуджений за ч.1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі; за ч.1 ст. 296 КК України на 4 роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим засуджений на 6 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана відбута частина покарання за вироком Карлівського районного суду від 5 квітня 2007 року і остаточно призначено 6 років 20 днів позбавлення волі.
Стягнуті з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3: матеріальна шкода в сумі - 3675 грн. 97 коп. та моральна шкода в сумі 20 000 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського - 2147 грн. 18 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Вирішене питання речових доказів.
Згідно вироку ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що 4 липня 2009 року, близько 4.00 год., поблизу будинку 10 по вул. Промисловій в м. Карловка Полтавської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, з прагненням показати свою зневагу до існуючих правил поведінки, умисно наніс потерпілому ОСОБА_3 удар правою рукою в обличчя від чого потерпілий втратив рівновагу. Засуджений продовжував наносити потерпілому удари руками в область обличчя та задньої частини голови, від яких ОСОБА_3 впав на землю. На численні прохання зупинитись ОСОБА_2 не реагував та знову наніс потерпілому удар правою ногою в область голови зліва. Вказаними діями засуджений спричинив потерпілому закриту черепно-мозкову травму, гематоми та синці на обличчі, перелом кісток лицевого черепа та суглобового відростка нижньої щелепи зліва, забій головного мозку тяжкого ступеня та травматичний субарахноїдальний крововилив, забій правої половини грудної клітки.
В результаті дій ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування посилаючись на порушення норм кримінально-процесуального закону, а також судом не взяті до уваги його показання та свідків, які повинні тлумачитись на його користь.
Інші учасники процесу вироку не оскаржили.
Судова колегія, заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за наведених у вироку обставин, матеріалами справи доведена і фактично не спростовується в апеляції, дії засудженого за ст.ст. 121 ч. 1, 296 ч.1 КК України кваліфіковані правильно.
Сам засуджений ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував факту нанесення ударів потерпілому, його твердження про те, що його дії були обумовлені нападом на нього збоку потерпілого спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були очевидцями подій, і підтвердили, що ОСОБА_2 раптово підбіг до потерпілого та став наносити йому удари.
Порушення, встановлених ст. 97 КПК України строків проведення дослідчої перевірки не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, як це зазначається в апеляції засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України слідчий, зобов'язані вказати в постанові про порушення кримінальної справи, приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.
Постанови слідчого про порушення кримінальних справ щодо ОСОБА_2 відповідають вказаним вимогам, а посилання в апеляції засудженого на необхідність наведення в постанові доказів на підставі яких проийняте рішнення про порушення кримінальної справи та завірення підпису слідчого печаткою не грунтуєтся на приписах закону.
Згідно з ст. 197 КПК України передбачені нею права при проведенні експертизи мають обвинувачені або підозрювані.
На час призначення судово-медичної експертизи (23.07.2009 року (а.с. 74 т.1) ОСОБА_2 не був а ні підозрюваним, а ні обвинуваченим, оскільки був затриманий лише 19 серпня 2009 року (а.с. 115 т. 1), отже ознайомлення його з постановами про призначенння судово-медичної експертизи та з її виснвоком наступного дня, тобто 20 серпня 2009 року не порушує права ОСОБА_2, крім того, ознайомившись з висновком експертизи він заявив про відсутність у ньго клопотань, заяв або відводу експертові (а.с. 78 т.1).
Покарання ОСОБА_2 призначене судом з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів обставини, що обтяжують його покарання за своїм розміром воно є достатнім та справедливим.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок Машивського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2 без змін.
Кожевніков О.В. Томилко В.П. Гонтар А.А.