Справа № 33-313
Головуючий по 1-й інстанції КАЛІНОВСЬКА
Суддя-доповідач: Герасименко В. М.
07 листопада 2011 року м.Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області Герасименко В.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2011 року,-
визнаний винним та підданий адміністративному стягненню за ч.1 ст.172-4 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. в прибуток держави.
Згідно постанови ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він, перебуваючи з 01.09.2005 року на посаді начальника служби пожежної безпеки 107 реактивного артилерійського полку, 02.08.2011 року, з метою систематичного надання послуг з перевезення вантажів, розмістив у місцевому виданні м.Кременчука «Приватна газета» оголошення про перевезення меблів, будівельного сміття та послуг вантажників у межах м.Кременчука та України. Вказане оголошення вперше було опубліковане 05.08.2011 року і згідно наданого ОСОБА_2 купону зазначене оголошення було надруковано у виданні протягом 4 тижнів (8 виходів). Таким чином, ОСОБА_2, порушуючи вимоги п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», 25 серпня 2011 року, в робочий час займався іншою оплачуваною діяльністю, а саме на належному йому на праві власності автомобілі марки «ГАЗ 3302-14 СПГ», д.н.з. НОМЕР_1 надавав послуги по перевезенню вантажу, за що отримував грошові кошти.
Так, 25.08.2011 року, на мобільний телефон НОМЕР_3, яким користувався ОСОБА_2, з мобільного телефону НОМЕР_2 зателефонував ОСОБА_3 та здійснив замовлення ОСОБА_2 на перевезення меблів та послуги вантажників з АДРЕСА_1 до кварталу АДРЕСА_2. Під час розмови ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3, що вартість автомобіля буде складати 80 грн. за годину, а послуги вантажників коштують 100 грн. В подальшому, 25 серпня 2011 року ОСОБА_2, використовуючи допомогу мешканця м.Кременчука ОСОБА_8 на автомобілі марки «ГАЗ 3302-14 СПГ» д.н.з. НОМЕР_1, в робочий час, з 16 год. до 17.30 год., перевіз меблі з АДРЕСА_1 до кварталу АДРЕСА_2, де отримав від гр..ОСОБА_4 ( особа, яка придбала меблі) грошові кошти в сумі 160 грн. за надані послуги.
В принесеній апеляції ОСОБА_2 вважає постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06.10.2011 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 172-4 КУпАП незаконною, просить її скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки ніякого систематичного надання послуг не відбувалося, а оголошення було ним розміщено до газети одноразово, на прохання ОСОБА_5 Окрім того, згідно витягу з наказу командира військової частини А 1546 від 29.08.2011 року №619, йому був наданий час для відпочинку з 16 год. до 18.30 год. 25.08.2011 року за відпрацьований час у вихідний та святковий день. Також зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно нього не відповідає вимогам закону, а тому не підлягав розгляду в суді.
ОСОБА_2 до апеляційного суду для розгляду поданої ним апеляції та надання відповідних пояснень на обґрунтування наведених в ній доводів не з'явився.
Перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із протоколу про адміністративне правопорушення (а. с. 1-3), зміст якого відповідає вимогам ст..256 КУпАП, слідує, що ОСОБА_2 порушив пункт 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про запобігання та протидію корупції" , за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 172-4 КУпАП.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, крім цього врахував характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_2, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за яке на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
З матеріалів справи, встановлено, що ОСОБА_2, будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, відповідно до п. «г» ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», надавав послуги з перевезення вантажів, тобто займався іншою оплачуваною діяльністю всупереч обмежень, встановлених в п.1 ч.1 ст.7 вищевказаного Закону.
Посилання ОСОБА_2 в апеляції на те, що оголошення було ним розміщено до друкованого видання одноразово за усною домовленістю з гр.ОСОБА_6 об'єктивно жодним доказом не підтверджено та не відповідає зібраним по матеріалу доказам, оскільки відповідно до повідомлення ПП «Видавничий дім «Приватна газета» (а.с.18) оголошення вперше було опубліковане 05.08.2011 року і згідно наданого ОСОБА_2 купону зазначене оголошення було надруковано у виданні протягом 4 тижнів (8 виходів).
Не відповідає дійсності і ствердження апелянта про те, що згідно витягу з наказу командира військової частини А 1546 від 29.08.2011 року №619, йому був наданий час для відпочинку з 16 год. до 18.30 год. 25.08.2011 року за відпрацьований час у вихідний та святковий день, оскільки витяг з наказу, на який посилається ОСОБА_2, виданий саме за результатами службового розслідування щодо правомірності надання часу для відпочинку капітану ОСОБА_2. за висновками якого ТВО заступника командира частини капітан ОСОБА_7 відповідно до положень статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України мав права надати капітану ОСОБА_2 відповідний час для відпочинку. Разом з тим, відповідно до загального порядку надання вихідних днів, такі ОСОБА_2 офіційно, у встановленому порядку, надані не були.
Безпідставним є і посилання ОСОБА_2 в апеляції на те, що пояснення свідка ОСОБА_8 є не допустимими та не належним доказом і не може бути прийнято до уваги, оскільки останній будучи неповнолітнім, був опитаний співробітниками СБУ без участі батьків, оскільки на момент опитування ОСОБА_8 досяг сімнадцятирічного віку та норми чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачають обов'язкової присутності батьків при допиті в якості свідків осіб такого віку.
За таких обставин, апеляція ОСОБА_2 в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-4 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення задоволенню не підлягає.
Разом з тим, приходжу до висновку, що постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_2 слід скасувати та прийняти нову за наступних підстав.
Так, санкція ч.1 ст.172-4 КУпАП передбачає стягнення, що підлягає накладенню на винну особу у вигляді штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 стягнення у вигляді штрафу, врахував обставини визначені ст.ст.33-35 КУпАП та визначив штраф в межах санкції ч.1 ст.172-4 КУпАП, разом з тим не призначив конфіскацію отриманого доходу, що є обов'язковою.
Враховуючи, що матеріалами справи повністю підтверджено, що за надані 25.08.2011 року послуги з перевезення вантажу ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 160 грн., тому саме ця сума підлягає конфіскації.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2011 року - скасувати та постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. з конфіскацією отриманого доходу в сумі 160 грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Герасименко